ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ ДИТИНИ З РАС

 ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ ДИТИНИ З РАС

Що робити, якщо дитина постійно плюється, не реагує на вмовляння, зауваження тощо...

Плювання у дітей з розладами аутистичного спектра буває досить поширеним і може мати різні причини. 

Найчастіші:

1. Сенсорні причини

❄️ Дитині може не подобатися відчуття слини в роті.

❄️ Плювання може бути способом отримати певні сенсорні відчуття.

2. Комунікація

❄️ Якщо дитина ще не говорить або має труднощі з мовленням, плювання може бути способом висловити протест, потребу або дискомфорт.

3. Поведінкові фактори

❄️ Дитина може плюватися, щоб привернути увагу дорослого (навіть якщо це «негативна увага»).

❄️ Це може бути реакцією на стрес, перевантаження, нову ситуацію.

4. Медичні або фізіологічні причини

❄️ Надмірне слиновиділення, стоматологічні проблеми, дискомфорт у роті.

❄️ Проблеми з ковтанням.

5. Самостимуляція (стіми)

❄️ Якщо дитині подобається процес, вона може повторювати його для саморегуляції.

Що можна зробити, щоб зменшити або позбутися плювання

1. З’ясувати причину

Це найважливіше. Поспостерігайте:

• Коли саме дитина плюється?

• Перед чим? Після чого?

• У який момент дня?

• На кого або на що?

Це допоможе зрозуміти тригери.

2. Не підкріплювати поведінку

Якщо дитина робить це заради реакції дорослого:

• Зберігайте спокій.

• Мінімізуйте емоційну реакцію.

• Реагуйте нейтрально та послідовно.

3. Дати альтернативу

Залежно від причин:

• Якщо дитина шукає сенсорних відчуттів — дати сенсорні іграшки, соломинку для дутих ігор, жуйку (якщо вік дозволяє), трубочку для дмухання.

• Якщо це спосіб комунікації — запропонувати картинки (PECS), жест, слово («ні», «хочу перерву», «не хочу»).

• Якщо це стрес — допомогти дитині заспокоїтись: пауза, тихий простір, сенсорні вправи.

4. Навчити нової правильної поведінки

Дуже ефективним є позитивне підкріплення:

• Хвалити або давати маленьку винагороду, коли дитина НЕ плюється в ситуації, де зазвичай плюється.

• Чітко показувати, якої поведінки ви очікуєте.

5. Робота з терапевтом

Найкраще звернутися до:

• поведінкового аналітика (ABA-фахівця),

• ерготерапевта,

• логопеда (якщо є порушення оральної моторики).

Фахівці допоможуть визначити причину і скласти план корекції.

6. Перевірити медичні чинники

Порадьтеся з педіатром, якщо:

• є надмірне слиновиділення,

• дитина часто торкається рота,

• є ознаки стоматологічного дискомфорту.

🔍 Чому зауваження “не можна” не діють?

1. Абстрактність фрази.

Діти з РАС часто краще реагують на конкретні інструкції, а не на заборони.

2. “Не роби” не каже, що робити натомість.

Мозок дитини може не мати готової альтернативи.

3. Якщо поведінка має сенсорне чи емоційне підкріплення, вона буде повторюватися, навіть якщо ви забороняєте.

4. Слова можуть бути менш значущими за самі наслідки/реакції навколо.

✅ Що робити замість зауважень

1. Завжди пропонувати конкретну альтернативу

Не “не плюйся”, а:

• “Слину витри серветкою”

• “Слину тримай у роті”

• “Зараз дуй у трубочку” (якщо плювання має сенсорний характер)

Це має бути проста, одна дія.

2. Говорити коротко, на рівні дитини

Дітям 6 років з РАС часто складно сприймати довгі фрази.

Замість:

“Не можна так робити, це неправильно, припини плюватися”

Краще:

➡ “Серветка”

➡ “Тримай у роті”

➡ “Дмухай сюди” (і дати предмет)

3. Позитивні інструкції

Вказуйте, що робити, а не те, чого не робити.

❌ Не кричи

✔️ Розмовляй тихо

❌ Не плюйся

✔️ Слину — в серветку

4. Використовуйте візуальні підказки

Для дітей з РАС візуальні інструкції працюють краще за слова.

Можна зробити:

• картку “не плюватися” (перекреслена картинка),

• картку “серветка”,

• картку “тихо”.

Показали → дитина виконала → похвалили.

5. Негативну поведінку не підкріплювати

Якщо дитина плюється, щоб отримати увагу:

• мінімальна вербальна реакція,

• спокійний вираз обличчя,

• спокійно подаєте серветку або нагадуєте коротку інструкцію.

6. Позитивне підкріплення (“працює найкраще”)

Хваліть або давайте маленьку винагороду, коли дитина поводиться добре, навіть до того, як трапиться проблемна ситуація.

Наприклад:

• “Ти зараз сидиш дуже гарно — молодець!”

• “Ти тримаєш слину — супер!”

Це формує потрібну поведінку наперед.

7. Створити систему наслідків (але просту й послідовну)

Без покарань у традиційному сенсі, а в стилі ABA:

Якщо плюнув →

➡ дати серветку

➡ нейтральний тон

➡ жодних емоцій, жодної уваги

Якщо 1 хвилину без плювання →

➡ похвала

➡ маленький бонус (стікер, жетон, гра)

Плювання у дітей з РАС — це не «шкідлива поведінка», а спосіб впоратися з чимось або щось повідомити. 

Найкращий шлях — знайти причину, не підсилювати небажану дію, дати альтернативу й навчати нової поведінки.

#ІРЦ_Південне

Терміновий заборонний припис -

 ➡️Терміновий заборонний припис - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;

◾️Суть заходу: Він зобов'язує кривдника негайно залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, навіть якщо це його власне житло, а також встановлює заборону на будь-які контакти з жертвою на певний термін.

◾️Термін дії: ТЗП виноситься на термін до 10 діб. Проте постраждала особа або її представник можуть подати клопотання до суду про видачу обмежувального припису, який може діяти до 6 місяців (з можливістю продовження).

✅️Цікаві Факти

🔸️Пріоритет Безпеки: Терміновий заборонний припис є одним з небагатьох заходів в українському праві, який дозволяє поліції тимчасово обмежити право власності особи (право проживати у своєму житлі) заради забезпечення безпеки іншої людини. Це підкреслює пріоритет права на безпечне життя над правом власності у випадках насильства.

🔸️Не є покаранням: Важливо розуміти, що ТЗП — це захід безпеки, а не адміністративне чи кримінальне покарання. Він не замінює штраф чи арешт, а є лише інструментом негайної ізоляції кривдника. Після винесення ТЗП поліція все одно може скласти протокол про адміністративне правопорушення (наприклад, за ст. 173-2 КУпАП).

🔸️Порушення ТЗП: Якщо кривдник порушує вимоги ТЗП (наприклад, повертається додому або намагається контактувати з жертвою), це є окремим правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність (зазвичай штраф або адміністративний арешт). Це робить ТЗП ефективним інструментом стримування.

🔸️"Офіцер-Жінка": Уповноважені особи поліції, які виносять ТЗП, часто проходять спеціалізоване навчання, орієнтоване на роботу з постраждалими від насильства. У деяких випадках (особливо при роботі з жінками та дітьми), за можливості, залучаються поліцейські жінки, щоб мінімізувати травматизацію жертви.

#УЖВ

Українська Жіноча Варта 

Коаліція "1325 Київ"

Відповідальність за домашнє насилля

 Законодавство України передбачає кілька видів юридичної відповідальності за домашнє насильство — залежно від його форми, систематичності та наслідків.

Адміністративна відповідальність

Стаття 173-2 КУпАП: охоплює одноразові випадки фізичного, психологічного чи економічного насильства, які не спричинили тілесних ушкоджень, але завдали шкоди фізичному або психічному здоров’ю.

Санкції: штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність

Стаття 126-1 ККУ: умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя/колишнього подружжя чи іншої близької особи.

Такі дії можуть призводити до фізичних чи психологічних страждань, розладів здоров’я, емоційної залежності чи погіршення якості життя.

У разі тяжких наслідків застосовуються інші статті ККУ (наприклад, ст. 121 — тяжкі тілесні ушкодження).

Санкції: громадські роботи, пробаційний нагляд, обмеження або позбавлення волі.

Цивільно-правова відповідальність

Настає за рішенням суду при поданні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої насильством (витрати на лікування, психологічну допомогу, знищене майно тощо).

Регулюється нормами Цивільного кодексу України.

⸻

✨ Цікаві факти

• Стаття 126-1 ККУ діє з 2019 року та вперше криміналізує систематичне психологічне й економічне насильство.

• Суд може зобов’язати кривдника пройти корекційну програму, спрямовану на зміну агресивної поведінки.

• У кримінальних провадженнях доказами систематичності часто є:

– попередні адмінпротоколи за ст. 173-2 КУпАП,

– покази свідків,

– записи дзвінків на 102,

– щоденник постраждалої, який фіксує хронологію насильства.

Українська Жіноча Варта 

Коаліція "1325 Київ"

ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

Психологічні травми у дітей — це емоційна реакція на події чи досвід, що викликають надмірний стрес і перевищують здатність дитини до адаптації, завдаючи шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.

Причини психологічних травм у дітей

Причини можуть бути різноманітні, і їх умовно поділяють на "Травми з великої літери Т" (ті, що загрожують життю, можуть викликати ПТСР) та "травми з маленької букви т" (побутові, але все одно значущі для дитини):

• Насильство та зловживання:

◦ Фізичне, емоційне або сексуальне насильство.

◦ Психологічне насильство (постійна критика, ігнорування емоційних потреб).

• Сімейні та міжособистісні фактори:

◦ Розлука з батьками або втрата близьких (смерть, госпіталізація).

◦ Конфлікти у сім'ї, домашнє насильство, зловживання алкоголем/наркотиками батьками.

◦ Зрада з боку дорослих (несправедливість, порушення довіри).

◦ Булінг та соціальна ізоляція серед однолітків.

◦ Надмірна опіка (гіперопіка) або, навпаки, емоційна байдужість.

• Масштабні та катастрофічні події:

◦ Військові дії, катастрофи, стихійні лиха, які безпосередньо загрожували життю або здоров'ю дитини чи її близьких.

◦ Свідчення смертельно небезпечних подій.

◦ Важливо: Травматичною може стати будь-яка подія, яка має високу значущість в очах дитини, навіть якщо дорослим вона здається незначною.

 НАСЛІДКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ДІТЕЙ

Наслідки можуть проявлятися одразу або супроводжувати людину у дорослому житті, впливаючи на емоційну сферу, поведінку та соціальну взаємодію.

Емоційні та психологічні наслідки:

• Розлади емоційної регуляції:

◦ Емоційна нестійкість, різкі перепади настрою.

◦ Неможливість виражати емоції або, навпаки, неконтрольовані вибухи гніву, дратівливість.

◦ Почуття провини, безнадії, сорому.

◦ Емоційне оніміння або відчуження від інших.

• Низька самооцінка та самосприйняття:

◦ Постійна самокритика, знецінення власних досягнень.

◦ Страх поразки, пасивність, невпевненість у собі.

◦ Створення "помилкового Я" — образу, яким дитина намагається відповідати очікуванням дорослих, пригнічуючи свої справжні потреби.

◦ Синдром самозванця у дорослому віці.

• Тривожні стани:

◦ Страхи, тривога, неспокій щодо безпеки.

◦ Регресія на раніше освоєних стадіях розвитку (наприклад, дитяча розмова, нічне нетримання сечі).

◦ Надмірна пильність, наче очікування небезпеки.

Поведінкові та соціальні наслідки:

• Порушення сну:

◦ Проблеми із засинанням, нічні жахи, часті пробудження.

• Зміни у поведінці:

◦ Уникнення всього, що нагадує про травматичну подію.

◦ У грі постійне відтворення пережитого досвіду (сценарії небезпеки).

◦ Соціальна ізоляція (уникнення друзів, більше часу на самоті).

◦ Проблеми у навчанні (порушення уваги, пам'яті).

◦ Ризикована або компенсаторна адиктивна поведінка (у старшому віці).

Психологічні травми можуть мати тривалі наслідки, впливаючи на формування особистості та успішність людини у дорослому житті.

✨ Як допомогти?

Якщо Ви помічаєте ознаки травми у дитини, ключовими кроками є:

1. Створення безпечного та стабільного середовища.

2. Налагодження довірливого спілкування.

3. Звернення до фахівця (дитячого психолога, психотерапевта), який спеціалізується на роботі з травмою.

Чи траплялося вам відчувати втрату інтересу до навколишнього світу?

 Чи траплялося вам відчувати втрату інтересу до навколишнього світу?

Якщо відповідь «так», пропонуємо спробувати цікаву терапевтичну техніку, яка обов'язково підніме вам настрій!

Вправа «Сусід»

Дана вправа працює на розвиток спостережливості, відкритості та чутливості до навколишнього середовища.

Час виконання: 10-15 хвилин.

Ваше завдання - «вигадати» характер, звички, професію людини, яку ви зовсім не знаєте. Об'єктом спостереження може бути сусід по автобусу або вагону метро, ​​покупець в черзі до каси, відвідувач кафе або просто звичайний перехожий.

 Обов'язкова умова для виконання вправи: подоба цієї людини повинна бути вам приємною. Не потрібно «досліджувати» незнайомця, який вам несимпатичний.

Вибравши об'єкт спостереження, придивіться до нього уважно. У що він одягнений? Яке на ньому взуття? Яка зачіска? Якого кольору очі? Чи є щось особливе в зовнішності цієї людини?

Не соромтеся, спостерігайте! Уявіть себе справжнім детективом!

 Задайте собі питання про цю людину:

 Куди вона іде?

 Хто її чекає вдома?

 Які книги і музику вона любить?

 Про що мріє?

 Хто її найближча людина?

 Який у неї характер?

Постарайтеся вигадати відповіді на всі ваші запитання.

 Закінчуйте вправу в той момент, коли відчуєте втому або коли ваш об'єкт зникне з очей. Подумки подякуйте незнайомця за гарно проведений час.

 Підтвердити або спростувати свої здогади ви, швидше за все, в даному випадку не зможете. Але будьте впевнені: після такого «сеансу спостереження» на душі у вас стане світло й радісно.

 Якщо періодично практикувати такі спостереження, незабаром ви помітите, що при зустрічі зі знайомими, друзями або родичами ви стали набагато уважніші до них, чуттєво відчуватимете їх настрій і помічатимете значно більше.

з Скарбничка психолога

Чи несуть відповідальність батьки за навчання дитини в школі?

 Чи несуть відповідальність батьки за навчання дитини в школі?

📌Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Виховання дітей – це відповідальна справа, а забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти є безпосереднім обов’язком батьків.

Під час дистанційного навчання, присутність дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, бо відповідно до пункту 3 статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей … (стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти (стаття 25 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Основні обов’язки батьків щодо здобуття дітьми освіти:

🟢 забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (стаття 150 Сімейного кодексу України);

🟢 сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання (стаття 55 Закону України «Про освіту»);

🟢 дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності) (стаття 55 Закону України «Про освіту»).

Відповідальність батьків за невиконання обов’язків щодо здобуття освіти їхніми дітьми:

❗ Штрафні санкції

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частини 1-4 стаття 184  Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це від 850 грн до 1700 грн. 

Якщо ті самі дії вчиняються повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – накладається штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – це від 1700 грн до 5100 грн.

❗ Позбавлення батьківських прав

Також батьків можуть позбавити батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (підпункт 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України).

Основні документами, які регулюють права та обов’язки батьків:

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text 👉 Закон України «Про освіту»

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text 👉 Закон України «Про повну загальну середню освіту»

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 👉 Сімейний кодекс України

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text 👉 Закон України «Про охорону дитинства»

Як навчити дитину співпереживати

 Як  навчити дитину співпереживати

💥 Подавайте приклад

Діти найкраще вчаться, спостерігаючи за батьками. Демонструйте співчуття у своїх діях.

💥 Говоріть про почуття

Допомагайте дитині розуміти свої емоції, запитуючи: "Як ти почуваєшся?" і пояснюючи почуття інших людей.

💥Читання казок і історій

Обирайте книги, де герої переживають складні емоції, і обговорюйте їх із дитиною.

💥 Сюжетно-рольові ігри

Використовуйте ігри, де дитина може уявити себе в ролі іншої людини (наприклад, лікаря, вчителя чи друга).

💥 Навчайте слухати

Пояснюйте, як важливо слухати інших, щоб зрозуміти їхні почуття і потреби.

💥 Обговорюйте ситуації

Обговорюйте події з життя чи новин, пояснюючи, як інші люди могли почуватися.

💥Доброта в діях

Спонукайте дитину допомагати іншим: разом пекти печиво для сусідів чи писати листи підтримки.

💥Проводьте час із домашніми улюбленцями

Догляд за тваринами вчить дитину турботи і співчуття.

💥Пояснюйте наслідки вчинків

Обговорюйте, як дії дитини можуть вплинути на інших, наприклад, коли вона когось образила.

💥 Навчайте вирішувати конфлікти

Покажіть, як вирішувати суперечки, враховуючи почуття інших.

💥 Залучайте до благодійності

Пояснюйте, чому важливо допомагати тим, хто в потребі, і залучайте дитину до благодійних акцій.

💥Переглядайте фільми разом

Вибирайте фільми з емоційними сюжетами і обговорюйте почуття героїв після перегляду.

💥Запитуйте про переживання

Коли дитина ділиться своїм досвідом, запитуйте, як вона почувається і як би відреагувала інша людина.

💥 Грайте в емпатійні ігри

Наприклад, "Уяви, як би ти себе почував на місці друга, якщо б...".

💥Хваліть за співчуття

Відзначайте, коли дитина проявляє доброту чи підтримку до інших, навіть у дрібницях.

💥Навчайте розуміти невербальні сигнали

Пояснюйте, як міміка, жести і тон голосу допомагають зрозуміти почуття інших людей.

💥Будьте терплячими

Емпатія розвивається поступово. Хваліть дитину за прогрес і підтримуйте її, коли вона помиляється.

💥 Залучайте до командних ігор

Участь у спортивних чи творчих групах вчить дітей співпрацювати і враховувати думки інших.

💥Навчайте помічати оточуючих

Звертайте увагу на деталі: "Як ти думаєш, чому бабуся сьогодні така тиха?"

💥 Створюйте атмосферу довіри

У родині має бути простір для відкритого вираження почуттів, де дитина може навчитися розуміти себе і інших.