❗️Як навчити дитину просити допомогу

👌Просити про допомогу — це важлива соціальна навичка, яка формує довіру у відносинах, допомагає вирішувати проблеми та знижує рівень стресу. Проте деякі діти соромляться або бояться звертатися за допомогою, вважаючи це проявом слабкості. Завдання батьків — показати, що просити підтримки нормально й навіть корисно. У цій статті розглянемо, як навчити дитину впевнено звертатися по допомогу.

❓Чому це важливо?

1. Формування довіри

Діти, які вміють звертатися за допомогою, будують більш міцні стосунки з оточуючими.

2. Зниження тривожності

Знання, що можна попросити про допомогу, допомагає дитині почуватися більш упевнено.

3. Розвиток самостійності

Просити допомоги — це не прояв слабкості, а вміння знайти ресурси для вирішення проблем.

4. Підготовка до дорослого життя

Уміння звертатися по підтримку є важливою частиною професійного та соціального успіху.

👉Як навчити дитину просити допомогу?

1. Поясніть, що це нормально

Поясніть дитині, що всі люди час від часу потребують допомоги, і це абсолютно нормально. Наведіть приклади зі свого життя:

«Я також прошу допомоги, коли мені важко щось зробити».

2. Навчіть правильно формулювати прохання

Допоможіть дитині освоїти просту структуру:

«Мені потрібна допомога, бо я не розумію, як це зробити».

«Чи можеш ти мені допомогти з цією задачею?»

3. Практикуйте через гру

Грайте у ситуації, де дитина повинна попросити допомоги. Наприклад:

Уявіть, що вона не може відкрити банку або знайти іграшку, і запитайте: «Як ти можеш звернутися по допомогу?»

4. Показуйте приклад

Показуйте, як ви самі звертаєтесь по допомогу до інших, наприклад:

«Чи можеш ти допомогти мені з прибиранням?»

5. Схвалюйте спроби просити допомоги

Коли дитина звертається по допомогу, дякуйте їй за довіру:

«Мені приємно, що ти попросив мене про допомогу».

👉Практичні вправи

1. Рольова гра

Зіграймо сценку, де дитина повинна попросити допомоги у вчителя, друга або вас.

2. Щоденник підтримки

Запропонуйте дитині записувати, коли і кого вона просила про допомогу, а також як це вплинуло на результат.

3. Обговорення прикладів з книг чи фільмів

Обговоріть з дитиною ситуації, де герої просять допомоги, і як це їм допомогло.

4. Техніка "Зроби разом"

Замість того, щоб одразу виконати завдання за дитину, запропонуйте зробити це разом.

❌Що варто уникати

1. Ігнорування прохання про допомогу

Якщо дитина звертається по допомогу, але її ігнорують, вона може втратити віру у підтримку.

2. Осуд за слабкість

Фрази на кшталт «Ти сам повинен був це зробити» можуть знецінювати прохання дитини.

3. Перебільшена опіка

Надмірна допомога може завадити розвитку самостійності.

❓Чому діти бояться просити допомогу?

1. Страх виглядати слабким

Деякі діти думають, що прохання про допомогу демонструє їхню неспроможність.

2. Негативний досвід

Якщо раніше дитині відмовляли у допомозі або сміялися з її прохання, вона може більше не звертатися.

3. Високі очікування від себе

Деякі діти вважають, що повинні справлятися з усім самостійно.

👌Уміння просити допомоги є важливою навичкою, яка допомагає дитині розвивати довіру, впевненість і самостійність. Завдання батьків — створити атмосферу, де дитина почувається комфортно звертатися по підтримку і знає, що її прохання завжди буде почуте.

7 способів знайти час на дитину, навіть якщо здається, що його немає

 7 способів знайти час на дитину, навіть якщо здається, що його немає

Як знайти в цьому баланс? Це не так складно і витратно, як здається, тому що є необхідний мінімум, який формує ті самі позитивні відносини дітей і батьків.

1. Використовуйте спрямовану увагу

Доведено, що кількість часу, проведеного з дитиною, не так важлива, як його якість. Підлітку, щоб залишатися в контакті з батьками, може вистачити навіть десяти хвилин дружелюбного, близького спілкування в день. Тільки щоб не про уроки. Дошкільникам, звичайно, потрібно більше.

2. Розмовляйте (на це є час)

Варто знайти в собі сили, щоб спілкуватися навіть в автомобілі. Півгодини, а то і годину спілкування або хоча б активного слухання - хай не кожен день, а коли є настрій - потрібні і дитині, і вам. Можна коментувати те, що відбувається за вікном, обговорювати що-небудь абстрактне.

3. Читайте (дошкільнику і молодшому школяреві)

Якщо є час тільки на один вид спільного дозвілля, краще вибрати цей. Багато дітей читають мало, але й віддані читачі іноді перестають читати до 12-13 років, коли починається «завал у навчанні». Однак пам'ять про роки, проведені за книжкою з батьками, не проходить даром - і після 18-20 юність знову відкриває книжку. Крім того, спільне читання дає можливість підморгувати один одному, обмінюючись цитатами. Це створює відчуття спільності. Особливо здорово читати довгі епопеї: це спокій, стабільність, ритуал, і діти до такого звикають.

4. Будьте батьками, а не гувернером

Якщо у вас мало часу, не треба його витрачати на сварки і спроби виховувати дитину по дрібницях. Інакше він весь піде саме на це! Знаєте такий прийом - розділити всі справи на термінові і не термінові, а також потрібні і не потрібні? Так ось. «Чомусь ти-знову-розкидав-шкарпетки» - це справа не термінова і не потрібна. Зрозуміти це важливо, але важко: психологічно саме ті батьки, у яких часу на дитину мало, відчувають провину і намагаються хоч якось дати їй увагу, чіпляючись за перший-ліпший привід до комунікації. Тут треба постаратися видихнути, пом'якшити серце і використовувати 20 хвилин, що залишилися до сну якось інакше. Якщо в школі не дуже, цієї теми на щоденній основі теж краще уникати. На це потрібно знайти додатковий час.

5. Виховуйте в головному, а не в дрібницях

 Повірте, ми ненавидимо тільки ті моралі, які нам читають, коли ми вже нагрішили. А гарну проповідь на абстрактну тему всі і завжди слухають з розкритими ротами! Сійте розумне, добре, вічне на здоров'я. Якщо транслювати ідеали спокійно, то відрази до них не виникне навіть у підлітка. Все, що є у вас, все, що допомагає вам у житті, - на практичних прикладних прикладах, а також в притчах, творах світової літератури і де завгодно ще.

6. Іноді беріть дітей з собою у справах

7. Не завантажуйте почуттям провини ні себе, ні дитину

Так, вам треба працювати, вам треба жити своїм життям. Можливо, у вас і на це немає сил. Або бажання. Можливо, ваша дитина взагалі живе з іншим батьком, а вас бачить епізодично. Яких тільки ситуацій не буває в житті. Постарайтеся не гризти себе і не злитися на дитину, коли вона з'їдає ваш останній ресурс. Ідеальних батьків не буває. 

з Мел

Коли тато в ЗСУ…*

 *Коли тато в ЗСУ…*

У багатьох дітей відсутність батька, котрий перебуває на війні, може викликати складні емоції та реакції. Наприклад, дитина раптом перестає спілкуватися з однокласниками, друзями, стає дратівливою, неврівноваженою, емоційною. Така реакція типова для ситуацій, коли у школі чи серед оточення у всіх дітей батьки поруч, і лише в неї єдиної — батько боронить країну в лавах ЗСУ. Також ця реакція може з’явитися й щодо родичів, якщо дитина не відчуває від них підтримки та розуміння.

*Як допомогти дитині?*

У таких ситуаціях важливо знайти баланс між чесністю та чутливістю. Замість уникання запитань необхідно розмовляти з дитиною відкрито. Діти виражають свої емоції по-різному. Надайте їм підтримку, висловлюйте свою любов і розуміння. Створюйте безпечне середовище для вираження їхніх почуттів, дозволяючи їм розмовляти про свій біль, страх тощо.

*Реакції дітей на відсутність батька*

*🔸Емоційна відданість* 

Дитина може виявляти надзвичайну гордість та відданість своєму батькові, який служить на передовій. Вона може це виражати у своїх словах, діях, а також у шануванні та наслідуванні військового способу життя.

*🔸Пасивність та втрата інтересів*

Деякі діти можуть впасти в пасивність, втратити інтерес до своїх улюблених занять, таких як спорт, мистецтво чи гра. Вони можуть відчувати втому і втрату мотивації через тривожність і прагнення бути ближче до відсутнього батька.

*🔸Занадто рання дорослість*

Деякі діти можуть намагатися взяти на себе ролі та відповідальність, які зазвичай відводяться дорослим. Вони можуть відчувати необхідність брати на себе більше обов’язків у сім’ї.

*🔸Підвищена залежність*

Також дитина може стати більш залежною від інших дорослих, намагаючись знайти заміну відсутньому батькові. Вона може шукати підтримку і захист у бабусі, дідуся, інших родичів або вчителів.

*🔸Соматизація*

Головний біль, біль у животі, нездужання, алергічні реакції — можуть бути реакцією на емоційний стрес. Надавайте дитині необхідну медичну допомогу разом із психологічною підтримкою.

*🔸Втеча в уявний світ*

Зависання в гаджетах, комп’ютерних іграх, втеча у власну альтернативну реальність — розглядайте це як механізм виживання дитини, спосіб зняття стресу, але водночас допомагайте їй зберігати зв’язок із реальністю.

*🔸Релігійні та духовні пошуки*

Дитина може звернутися до релігії й духовності як до джерела підтримки та відповідей на свої запитання, якщо не отримує цього від рідних.

*Пам’ятайте:* ваша підтримка грає визначальну роль у допомозі дитині. Будьте поруч, створюйте коло спілкування, в якому дитину будуть підтримувати, розуміти, в якому дитина не буде відчувати емоційного напруження.

Джерело: Наталія Гаєвська, психологиня

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»