Чи несуть відповідальність батьки за навчання дитини в школі?

 Чи несуть відповідальність батьки за навчання дитини в школі?

📌Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Виховання дітей – це відповідальна справа, а забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти є безпосереднім обов’язком батьків.

Під час дистанційного навчання, присутність дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, бо відповідно до пункту 3 статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей … (стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти (стаття 25 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Основні обов’язки батьків щодо здобуття дітьми освіти:

🟢 забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (стаття 150 Сімейного кодексу України);

🟢 сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання (стаття 55 Закону України «Про освіту»);

🟢 дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності) (стаття 55 Закону України «Про освіту»).

Відповідальність батьків за невиконання обов’язків щодо здобуття освіти їхніми дітьми:

❗ Штрафні санкції

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частини 1-4 стаття 184  Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це від 850 грн до 1700 грн. 

Якщо ті самі дії вчиняються повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – накладається штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – це від 1700 грн до 5100 грн.

❗ Позбавлення батьківських прав

Також батьків можуть позбавити батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (підпункт 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України).

Основні документами, які регулюють права та обов’язки батьків:

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text 👉 Закон України «Про освіту»

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text 👉 Закон України «Про повну загальну середню освіту»

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 👉 Сімейний кодекс України

🔹 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text 👉 Закон України «Про охорону дитинства»

Як навчити дитину співпереживати

 Як  навчити дитину співпереживати

💥 Подавайте приклад

Діти найкраще вчаться, спостерігаючи за батьками. Демонструйте співчуття у своїх діях.

💥 Говоріть про почуття

Допомагайте дитині розуміти свої емоції, запитуючи: "Як ти почуваєшся?" і пояснюючи почуття інших людей.

💥Читання казок і історій

Обирайте книги, де герої переживають складні емоції, і обговорюйте їх із дитиною.

💥 Сюжетно-рольові ігри

Використовуйте ігри, де дитина може уявити себе в ролі іншої людини (наприклад, лікаря, вчителя чи друга).

💥 Навчайте слухати

Пояснюйте, як важливо слухати інших, щоб зрозуміти їхні почуття і потреби.

💥 Обговорюйте ситуації

Обговорюйте події з життя чи новин, пояснюючи, як інші люди могли почуватися.

💥Доброта в діях

Спонукайте дитину допомагати іншим: разом пекти печиво для сусідів чи писати листи підтримки.

💥Проводьте час із домашніми улюбленцями

Догляд за тваринами вчить дитину турботи і співчуття.

💥Пояснюйте наслідки вчинків

Обговорюйте, як дії дитини можуть вплинути на інших, наприклад, коли вона когось образила.

💥 Навчайте вирішувати конфлікти

Покажіть, як вирішувати суперечки, враховуючи почуття інших.

💥 Залучайте до благодійності

Пояснюйте, чому важливо допомагати тим, хто в потребі, і залучайте дитину до благодійних акцій.

💥Переглядайте фільми разом

Вибирайте фільми з емоційними сюжетами і обговорюйте почуття героїв після перегляду.

💥Запитуйте про переживання

Коли дитина ділиться своїм досвідом, запитуйте, як вона почувається і як би відреагувала інша людина.

💥 Грайте в емпатійні ігри

Наприклад, "Уяви, як би ти себе почував на місці друга, якщо б...".

💥Хваліть за співчуття

Відзначайте, коли дитина проявляє доброту чи підтримку до інших, навіть у дрібницях.

💥Навчайте розуміти невербальні сигнали

Пояснюйте, як міміка, жести і тон голосу допомагають зрозуміти почуття інших людей.

💥Будьте терплячими

Емпатія розвивається поступово. Хваліть дитину за прогрес і підтримуйте її, коли вона помиляється.

💥 Залучайте до командних ігор

Участь у спортивних чи творчих групах вчить дітей співпрацювати і враховувати думки інших.

💥Навчайте помічати оточуючих

Звертайте увагу на деталі: "Як ти думаєш, чому бабуся сьогодні така тиха?"

💥 Створюйте атмосферу довіри

У родині має бути простір для відкритого вираження почуттів, де дитина може навчитися розуміти себе і інших.

7 правил, які зможу врятувати життя вашій дитині

 7 правил, які можуть врятувати життя вашій дитині:

1️⃣ Дорослий ніколи не просить допомоги у дитини.

90% випадків викрадення починаються зі слів: «Допоможи знайти кошеня» або «Потримай сумку на хвилинку».

2️⃣ Ніхто не має права змушувати тебе зберігати таємницю.

87% випадків насильства починаються словами: «Це буде наш секрет».

3️⃣ Кричи чітко й конкретно!

Не просто «Допоможіть!», а «Це не мій тато!» — така фраза одразу привертає увагу людей.

4️⃣ Тримайся на відстані двох метрів від будь-якої машини.

Навіть якщо водій просто питає дорогу — не підходь. Відстань дає тобі шанс утекти.

5️⃣ Сімейний пароль.

Якщо хтось каже: «Твоя мама надіслала мене за тобою», — дитина має вимагати сказати пароль. Одна фраза може запобігти викраденню.

6️⃣ Довіряй своєму відчуттю небезпеки.

Якщо людина здається дивною — відійди або тікай, навіть якщо це незручно. У 89% випадків дитяча інтуїція виявляється правильною.

7️⃣ Батьки завжди пробачають правду.

60% дітей мовчать про спроби викрадення через страх покарання. Дитина повинна знати: що б не сталося, вона завжди може розповісти все батькам.

🕒 У дитини є лише 3–5 секунд, щоб правильно зреагувати.

Ці правила працюють лише тоді, коли їх часто повторюють.

У світі, де зло часто ховається за усмішкою, знання — це найкращий захист. 

❌ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ В ШКОЛУ ❌

 ❌ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ В ШКОЛУ ❌

Звичайний ранок.

Сніданок на столі, мама поспішає на роботу, тато шукає ключі, а дитина сидить за столом непорушно.

— Час іти в школу, - каже мама.

Проте дитина не квапиться, а її очі наповнюються слізьми.

— Я сьогодні не піду.

Спершу здається, що це просто каприз. Може, не виспалася?

Але минають хвилини, а вона все більше замикається в собі, стискає руки, відвертається.

Починаються умовляння, пояснення, обіцянки.

Та чим більше дорослі намагаються переконати - тим сильніше дитина протестує.

І тоді розгублені батьки вже не розуміють: що це - лінь, маніпуляція чи втома?

______

❌ Коли дитина відмовляється йти до школи - це справді може сприйматися як лінощі чи маніпуляції.

Насправді це може вказувати на те що дитина не справляється і причинами можуть бути:

🔹 Тривожність

Якщо дитина плаче, боїться відстати у навчанні, боїться зробити помилку або засмучується через дрібні труднощі - це не лінь а шкільна тривожність: страх бути оціненим, покараним або неприйнятим.

Її часто мають діти, які надто стараються, бо бояться розчарувати дорослих.

У таких випадках допомагає не суворість, а спокійна підтримка та ваші пояснення дитині про те що помилятися - це нормально, адже помилки це наші "помічники", бо через них ми отримуємо досвід і вже потім розуміємо як зробити правильно.

🔹 Протест

Якщо дитина злиться, відмовляється збиратись, різко реагує на тему школи - це може бути форма протесту.

Протест народжується там, де дитина почувається безсилою або непочутою.

Можливо, її потреби, темп, емоції постійно ігноруються. 

У цьому випадку важливо не "зламати" опір, а почути його сенс: що саме у шкільному житті для дитини неприйнятне?

🔹 Втома й перевантаження

Буває, що дитина не хоче йти до школи не через страх чи протест, а просто через перевтому.

Постійна зміна форматів навчання, гаджети, гуртки, інформаційне навантаження - усе це виснажує навіть дорослих.

Тоді найкраща допомога - це зменшити темп, дати можливість побути вдома, поспати, відновитися.

🔹 Відсутність мотивації

Іноді відмова йти до школи пов’язана з тим, що дитині важко знайти сенс у навчанні (навіщо робити завдання).

У таких випадках важливо не примушувати, а допомогти дитині відчути, що навчання може бути зрозумілим і посильним. 

Маленькі успіхи, похвала за зусилля, цікавіші способи вивчення матеріалу - усе це поступово пробуджує інтерес і бажання вчитися.

Коли ми наголошуємо на тому що "це було складне завдання, проте ти доклав зусиль і впорався з ним" - у дитини справді "виростають крила".

Пам'ятаю, як сама пояснювала сину завдання з математики використовуючи іграшки, адже на сторінці був лише текст, без малюнку, і сину на той час було ще складно уявити ту непросту умову.

 Задача була про дві вантажівки з піском, тож внагоді стали не лише машинки а й ваги. І це був дійсно цікавий спосіб що допоміг сину зрозуміти поняття "більше - менше".

💬 На що варто звернути увагу батькам:

1. Спостерігайте не лише за словами, а й за тілом дитини: біль у животі, головний біль, сльози зранку може бути "мовою тіла" якою "говорить"  тривога.

2. Не поспішайте карати або змушувати - спочатку з’ясуйте, що стоїть за відмовою.

3. Відновіть контакт: спільна дорога до школи, спокійна розмова, відчуття, що дитину розуміють - це найкраща профілактика опору.

4. Якщо труднощі затягуються - варто звернутись до дитячого психолога, щоб допомогти дитині без тиску повернути мотивацію й безпеку.

________

🚶🏃Кожна дитина має свій темп і свій спосіб входження у шкільне життя.

Для одних школа - це цікаво і нескладно, для інших - виклик, який потребує підтримки. 

І це нормально.

Порівнювати дітей - це все одно що вимірювати час цвітіння різних квітів. 

Хтось розквітає швидко, а комусь потрібне більше тепла, довіри й спокою.

Тому наше завдання, як батьків - завжди підтримувати.

Адже там, де дитина відчуває підтримку, безумовне прийняття і розуміння що її зусилля не марні, з’являється сила вчитись, долати труднощі й зростати  у своєму унікальному ритмі.🌱

          

Домашні обов’язки дітей за віком: навіщо вони потрібні і як їх правильно вводити.

 Домашні обов’язки дітей за віком: навіщо вони потрібні і як їх правильно вводити.

Багато батьків вагаються, коли настав час залучати дитину до хатньої праці. Але домашні обов’язки — це не про навантаження, а про виховання відповідальності, самостійності, самооцінки й відчуття належності до сім’ї.

Коли дитина має свою маленьку зону відповідальності, вона відчуває:

«Я важливий».

«Я можу».

«Я потрібен».

Це одна з найпростіших і найефективніших форм сенсорно-побутової терапії, що розвиває і мозок, і характер.

2–3 роки

Мета: формування звички до порядку та базових побутових навичок.

Обов’язки:

- класти іграшки у коробку;

- витирати краплі води після вмивання;

- допомагати годувати домашнього улюбленця;

- подавати чистий носовичок, серветку;

- брати участь у сервіруванні столу (ложки, серветки).

На цьому етапі важливий не результат, а процес — розвиток моторики, уваги, координації.

4–5 років

Мета: формування почуття обов’язку й радості від допомоги.

Обов’язки:

- розкладати власні речі, взуття;

- допомагати пилососити або витирати пил;

- накривати на стіл і прибирати посуд після їжі;

- поливати квіти;

- допомагати дорослим на кухні (мити овочі, місити тісто).

Важливо підтримувати позитивний досвід — не переробляти за дитину, а показати, як вона справляється!

6–8 років

Мета: розвиток самостійності та довіри до власних сил.

Обов’язки:

- застеляти ліжко;

- доглядати за улюбленцем (годування, прогулянки з дорослим);

- прибирати свою кімнату;

- мити посуд (частково);

- готувати прості страви (бутерброди, салат);

- виносити сміття.

У цьому віці формується здатність планувати дії — обов’язки можна включати у розпорядок дня.

9–11 років

Мета: розвиток внутрішньої дисципліни, самоорганізації.

Обов’язки:

- самостійно прасувати дрібні речі (з контролем дорослого);

- прибирати в спільних зонах (кухня, ванна);

- допомагати молодшим братам/сестрам;

- доглядати за домашніми тваринами повністю;

- виконувати доручення поза домом (купити хліб, віднести сміття).

Це вік формування відповідального ставлення до спільного простору й довіри.

12–15 років

Мета: соціальна зрілість і самостійність.

Обов’язки:

- приготування їжі для сім’ї;

- прибирання всього будинку;

- самостійне прання, прасування;

- догляд за молодшими або старшими членами родини;

- участь у плануванні покупок і бюджету.

Тут головне — партнерський підхід: «Ми команда», а не «Ти мусиш».

16+ років

Мета: підготовка до дорослого життя.

Обов’язки:

- самостійна організація побуту (готування, покупки, прибирання);

- участь у ремонтах, плануванні домашніх справ;

- оплата рахунків, відповідальність за власний простір.

Чим більше відповідальності — тим спокійніше адаптація до життя поза домом.

Порада психолога:

1. Давайте дітям відповідальність поступово, у форматі гри або спільної діяльності.

2. Не карайте домашніми обов’язками.

3. Хваліть за старання, а не за ідеальний результат.

Пам’ятайте: допомога — це прояв любові, а не примусу.

Авторка: Яна Галик