10 порад, як допомогти підліткам стати впе́вненішими

 10 порад, як допомогти підліткам стати впе́вненішими

1. Радьтеся з ними, коли приймаєте рішення, що стосуються всієї родини (купівля речей, відвідування кіно, відпустка). Підлітку важливо відчувати, що його думка також важлива, з ним рахуються.

2. Залучайте до цікавих активностей в родині (наприклад, приготування нової страви для родини або розставляння нових меблів в кімнаті). 

3. Довіряйте приймати рішення, що стосуються його самого (одяг, вільний час, кишенькові гроші), підтримуйте прояви самостійності, бажання взяти відповідальність на себе.

4. Відмічайте те, що зроблено гарно, дякуйте, мотивуйте на самостійність.

5. Домовляйтесь про важливі речі, уникайте розпоряджень та докорів. Не нагадуйте, хто старший, головний, а хто дитина. 

6. Запитуйте поради в питаннях, що стосуються, наприклад, комп’ютера або телефона. В цих сферах ваш підліток точно орієнтується краще за вас.

7. Цікавтеся думкою підлітка, не відмовляйтеся від філософських або історичних розмов, обговоріть та порівняйте їхні та ваші думки. Мабуть, у вас багато спільного.

8. Не контролюйте покроково їхній час та дії замість них. Нехай зроблять помилки, запізняться, зроблять власні висновки.

9. Надайте можливість взяти участь в проєктній діяльності, яка виховує самостійність та розвиває важливі навички.

10. Самі демонструйте поведінку людини, яка впевнена в собі. Адже ви не уявляєте собі, як багато в наших підлітках від нас самих.

10 порад, як зрозуміти і прийняти дитину-підлітка

10 порад, як зрозуміти і прийняти дитину-підлітка

Вперті, зухвалі, нікого не слухають і нічого не хочуть робити — так батьки часто описують своїх дітей-підлітків. Як пережити складний тинейджерський вік і стати для дитини не ворогом, а підтримкою? Про це арт-терапевт і практичний психолог Олена Тараріна пише у своїй книжці «Бути собою. 10 гаджетів для щастя». Авторка вважає, що головне завдання батьків — відкрити серце своїм дітям, і дає поради, як зрозуміти і прийняти своїх дітей.

1. Діти вказують на наші слабкі сторони

Подумайте і випишіть на аркуші три риси характеру вашої дитини, які вас дратують. Можливо, ви напишете: забудькуватий, безвідповідальний, впертий, неуважний, апатичний. А тоді запитайте себе: чиї це риси характеру — дитини чи ваші? Якщо чесно дасте собі відповідь на це питання, то зрозумієте, що підлітки своєю поведінкою кричать батькам про те, де в них слабкі сторони.

2. Діти тренують в батьках терпіння

Усі діти тренують в батьках терпіння. Чи знаєте ви хоч одного олімпійського чемпіона чи видатну людину, яка досягла успіху без терпіння? Так от, наші діти-підлітки вірять у нашу геніальність і тренують нас, тоді як ми, дорослі, щодня сумніваємося у собі. Тобто, наші діти все почули з першого разу, але удають, що не чують, щоб ми з вами досягли успіху. Подумайте, що, окрім терпіння, розвиває в вас ваша дитина. Можливо, це фантазія, креативність, наполегливість. Та головна риса, в якій дитина нас тренує, це саме те, що допоможе батькам як парі досягти щастя і гармонії.

3. Ваші діти нічого вам не винні

Чи ходили ви коли-небудь у дитячий будинок або спілкувалися з дітьми з інвалідністю? Що ви відчували? Вам, напевно, було складно, ви співпереживали, ваше серце відкривалося. Я часто ходила зі своїми студентами в сиротинці проводити арт-терапію, і точно знаю, що там хочеться всиновити кожну дитину. А що відбувається, коли ми приходимо додому? Вимоги до власних дітей — ти зробив уроки? Чому в кімнаті не прибрано? Чому в планшеті сидиш? Ми поводимося зі своїми дітьми так, ніби вони нам винні. Коли ми відкриваємо серце до інших дітей і закриваємо його для своїх, наші рідні діти починають хворіти, у них стаються проблеми. Любіть своїх дітей, поки вони здорові, щасливі, хай навіть трохи неслухняні. Запам’ятайте: коли ми кричимо на дітей, вони відчувають це так, ніби їх здали в дитбудинок — вони в цю мить є непотрібними.

4. Відкрийте серце

Чи бувало таке, що слухаєте свою дитину і думаєте: що за дурниці ти несеш? Коли вам здається, що ваша дитина каже маячню, це означає лише те, що ваше серце в цю мить закрите. Пригадайте, як ви реагуєте, коли повну нісенітницю лепече немовля? Ви милуєтеся, захоплюєтеся цим лепетанням. Так само з емпатією і терпінням ми сприймаємо слова дуже старенької бабусі, адже розуміємо і поважаємо її вік. І тільки коли приходить додому наш підліток і починає верзти дурниці, ми закриваємо серце і починаємо його сварити. Щоразу, коли ви думаєте, що ваша дитина каже нісенітницю, вийдіть у ванну чи коридор, подихайте на самоті і зробіть свою роботу — відкрийте серце до своєї дитини. Те, що може здаватися дурницею для вас, для дитини може бути страхом висловитися, невмінням розповісти — чим завгодно, тільки не маячнею.

5. Бачити підлітка, а не проблему

Запитайте себе: ви бачите свою дитину-підлітка чи проблему? Уявіть, як живеться людині, коли помічають не її саму, а лише негаразди, пов’язані з нею: не робить, не слухає, не відповідає, не спить, сидить у гаджеті, має цигарки в кишені тощо. На батьківських зборах часто прошу батьків назвати три хороші риси своїх дітей. Багатьом стає соромно — бо раніше вони про це думали і хорошого у своїх підлітках не помічали.

6. Дитина перевіряє вас на здатність любити

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти їх прославляли: щоб дітей хвалили, а батьки отримували грамоти і подяки за виховання. Коли ж вас викликають до директора школи через погану поведінку, то дитина просто перевіряє вас на здатність любити її. У такі миті ви повинні бути вдячні своїй дитині, що маєте шанс відкрити серце і навчити дитину робити те саме. Коли мене викликали до директора школи, бо моя донька випадково впала на шафу і зламала її, я спершу обійняла доньку. А наступного дня ми купили котячу їжу і пішли годувати бездомних тварин у нашому районі. Для дитини це приклад того, що, звісно, можна балуватися, і батьки тебе прикриють — заплатять за ремонт пошкоджених меблів, а можна спрямувати кошти і власні сили на щось корисне і добре для іншого. Підлітки дуже люблять робити добрі справи, але вони не терплять зайвого пафосу на кшталт: «Ти маєш погодувати кота, бо він там нещасний помре на морозі». Просто скажіть, що ви не встигаєте це зробити, і передайте ініціативу та відповідальність: «Погодуй кота, я так поспішаю».

7. У найгірші моменти життя підлітка беріться не за ремінь, а за п’ять пальців

Ми звикли карати дитину, коли вона бешкетує, і хвалити, коли поводиться добре. Але є особливі випадки, коли ваш підліток накосячив дуже сильно. У такий кризовий момент треба використати практику «5 пальців»: берете п’ять пальців і затуляєте собі рота, а тоді швидко і міцно обіймаєте дитину. Чому це важливо? Дитина і без ваших нотацій знає, що вчинила погано. І ось у цей момент, коли ваш підліток зробив найбільшу дурницю в житті, він отримує досвід, що його не карають, а приймають, пробачають і дають підтримку. І колись пізніше, коли батьків уже не буде поруч, він знову зробить щось складне і можливо погане, і тоді він пригадає цей досвід: не карати себе, а дати собі підтримку. Так ви навчите дитину любити себе в час, коли найменше цього заслуговуєш.

8. Хваліть за дії і стосунки

Для виховання в дитині чоловічих якостей хваліть за дії: класно, що ти записав відео, класно, що ти приніс цю книжку, класно, що ти написав пост. Хвалити за конкретні дії — це ініціювати розвиток впевненості у собі, напористості. Якщо хочете, щоб розвивалося жіноче начало, хваліть дитину за стосунки: як чудово, що ти сьогодні погуляв із братом, як добре, що ти сьогодні подзвонила бабусі. Акцентування на стосунках і контактах з людьми розвиватиме жіночу структуру особистості як у дівчат, так і у хлопців. Більше ні за що можете не хвалити — цього цілком достатньо, щоб ваша дитина виросла успішною.

9. Відмовтеся від думки, ніби ви знаєте, як краще для вашої дитини

Коли дитині виповниться 8 років, почніть запитувати: як ти вважаєш, як краще зробити? Що раніше ми почнемо радитися зі своїми дітьми, то більше відповідальності вони на себе братимуть. І якщо дитина каже, що треба ще посолити суп, а ви знаєте, що не треба, то таки візьміть і пересоліть, і всі його з’їжте. Для дитини це означатиме, що її приймають. Можете один раз на тиждень записувати на диктофон, що каже вам дитина. Ви почуєте: посидь біля мене, допоможи мені, поїж зі мною. Дитина точно розкаже вам, як хоче, щоб з нею поводились і до неї ставились.

10. Навчіться слухати мовчки

Опануйте техніку коучингового слухання: дитина вам розповідає, а ви мовчки слухаєте і жестами показуєте, що чуєте і розумієте. Не ставте питання для уточнення, не ведіть дитину за своїми думками, не перетворюйте розмову на розпитування. Дитина розкаже лише те, що вважає потрібним і важливим розказати, а ви довіряйте тому, що дитина розповіла вам найважливіше про себе. Так ви покажете своє прийняття її. І коли пізніше настане період «секретиків», підліток не боятиметься поділитися. А потім настане момент, коли дитина запитає: а як у тебе минув день? Ось тоді ви розкажете про себе.

Автор: Катерина Кисельова

з Освіторія

Дитячі страхи

Дитячі страхи.  Вікові або патологічні? Пам'ятка для батьків по віковим групам. 

                  Страхи у дітей бувають різні. Є страхи, які з'являються в певному віці і є абсолютно природними. 

     Наприклад, діти 8 - 12 місяців можуть злякатися незнайомих людей, гучних звуків (шум пилососа, гучна музика).

      Малюки в 2 - 2,5 роки - розлуки з батьками, природних стихій (грім, блискавка, град та ін.).        У 9 - 11 років - невдачі в школі або спорті, страх запізнитися, страх окремих тварини (щури, табун диких коней і ін.). 

          Але є ще так звані «патологічні страхи». Вони не характерні для віку дитини, можуть з'явитися без зв'язку з будь-якою зовнішньою подією в її житті. Або сила цих страхів настільки велика, що не відповідає причинам, через які вони з'явилися; і можуть тривати такі страхи дуже довгий час. Такі страхи бувають нав'язливими, сильними, можуть супроводжуватися підозрілістю, незвичайними переживаннями; порушують сон дитини, звичний уклад життя, заважають спілкуватися.

         Ось кілька прикладів з відкритих джерел . Хлопчик 9 років, боїться виходити на вулицю, каже, що всі над ним сміються, хлопчики хочуть його побити. Вдень лежить в ліжку, закриває голову ковдрою або ховається під ліжко. Щоб страх «став менше», кілька разів на день перестрибує через килимок біля ліжка. 

         Дівчинка 11 років. Боїться залишатися вдома одна. Грає в «шепотілку», щоб зменшити переживання: сидячи в кутку, махає аркушем паперу і щось тихо говорить в маленьке дзеркало.        

          Страхи можуть носити фантастичний характер: боюся «відірватися від землі, яка полетить з орбіти»; страх кухонної шафи, одягу певного кольору ... Так що, знання про вікові страхи у дітей можуть допомогти батькам підтримати дитину, щоб вона легше пережила природний для її віку страх. Або стати в нагоді для того, щоб задуматися, насторожитися і звернутися до фахівців, розібратися в причинах страхів.

         А для цього - Пам'ятка про дитячі страхи по віковим групам. 

- 7 - 12 місяців: страх незнайомих людей, гучних звуків (гучна музика, шум пилососа), зміна звичної обстановки. 

-1 - 3 роки: розлука з мамою; незнайомі діти-ровесники; природні стихії (гроза, град та ін.); великі, незрозумілі об'єкти; страх темряви. 

- 4 - 5 років: страх темряви: природні стихії; страх казкових персонажів, страшних снів, залишатися одному, страх болю, перші побоювання смерті. 

- 6 - 7 років: страшні істоти (відьма, примари, зомбі і ін.); втрата батьків; страх загубитися самому; самотність. 

- 8 - 10 років: спізнитися в школу, невдачі в школі або грі; власна брехня або негативні вчинки, помічені іншими; сварка з батьками, їх втрата; небезпечні люди (хулігани, наркомани, грабіжники, злодії і т.п.); страх критики з боку значущих дорослих; страх смерті. 

- 11 - 16 років: страх зміни тіла і зовнішності; страх булінгу, ігнорування ровесниками, відкидання; ситуацій демонстрації власної некомпетентності; страх відповідальності; страх смерті (на більш усвідомленому рівні).

         Вікові страхи зазвичай короткочасні. Вони зникають з віком, сильно не впливають на характер, поведінку дитини, і взаємини з оточуючими людьми. Якщо, звичайно, дитина знаходиться в безпеці, а дорослі, які піклуються про дитину самі не бояться або не тривожні занадто сильно. Автор: Сафіулліна Жанна

Розмови з дитиною

Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям

Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям 

 🟥 Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту. 

 🟥 Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка. 

 🟩 Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу. 

 🟩 Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.

 🟩 Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване. 

 🟩 Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.

 🟩 Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру. 

 🟩 Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки. 

🟩 У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал. ©Психологічна підтримка

Які психічні та медичні стани можна сплутати з депресією та чим вони все ж відрізняються?

          Багато психічних розладів та медичних захворювань мають симптоми, подібні до депресії. Якщо ви відчуваєте тривалу втому та маєте проблеми зі сном, вам може здатися, що у вас депресія, хоча насправді причина вашого самопочуття в іншому. 

      Які психічні та медичні стани можна сплутати з депресією та чим вони все ж відрізняються?

⭕️ Анемія 

Коли в організмі недостатньо здорових еритроцитів, які доставляють кисень до внутрішніх органів, ви можете відчувати втому та слабкість, які також є симптомами депресії. Але анемія також має ознаки, які не властиві людям з депресією. Це задишка, відчуття холоду, запаморочення, головний біль, проблеми зі шкірою. 

⭕️ Тривога

Іноді тривога є симптомом депресії або може спровокувати її. Також людина одночасно може мати і депресію, і тривогу. Дратівливість, проблеми зі сном та здатністю зосередитися властиві для обох станів. Точний діагноз зможе визначити лікар. 

⭕️ Розлад дефіциту уваги та гіперактивності 

Стрес від життя з РДУГ може спровокувати ситуативну депресію. Якщо ви лікуєте цей розлад, симптоми депресії можуть послаблюватися або зникати. 

⭕️ Біполярний розлад

При біполярному розладі епізоди депресії чергуються з періодами піднесеного настрою та нереалістичного оптимізму. Під час депресивного періоду ви можете відчувати смуток, безнадію та втрату інтересу до життя, але згодом — ейфорію, енергійність або дратівливість. Це не є симптоми депресії.

⭕️ Хронічна втома

Втома є поширеним симптомом депресії, але також є основною ознакою синдрому хронічної втоми. Хронічна втома  може спровокувати проблеми із пам’яттю, концентрацією та сном. Точний діагноз зможе поставити лікар.

⭕️ Цукровий діабет

Депресія та діабет також можуть бути схожі. Стрес, який провокує діабет, може викликати депресію. Слабкість та втома є симптомами обох станів. Але якщо у вас є відчуття сильної спраги, затуманення зору, оніміння рук або ніг, повільне загоєння виразок, часте сечовипускання, — це не депресія.

⭕️ Фіброміалгія

Це захворювання, при якому виникає хронічний м'язовий біль та втома. Людина з фіброміалгією також може мати депресію. Але фіброміалгія має специфічні симптоми, наприклад, підвищену чутливість, спазми м’язів, глибокий пекучий біль, оніміння та поколювання в кінцівках. 

⭕️ Гіперкальціємія

Млявість, поганий настрій, втрата пам’яті та дратівливість є поширеними симптомами депресії. Вони також є ознаками високого рівня кальцію в крові. Якщо у вас є ці симптоми, ваш лікар може призначити аналіз крові, щоб визначити точний діагноз. 

⭕️ Гіпотиреоз

Гіпотиреоз, захворювання щитовидної залози, часто помилково діагностують як депресію. Адже коли щитовидна залоза має знижену функцію, це може вплинути на ваші емоції. Деяким пацієнтам з гіпотиреозом помилково призначають антидепресанти, хоча їм потрібно лікувати щитовидну залозу.

⭕️ Посттравматичний стресовий розлад 

Емоційні труднощі, проблеми зі сном та концентрацією, роздратування, гнів є симптомами як депресії, так і ПТСР. Але ПТСР виникає після травматичної події. Якщо ви маєте спогади або кошмари пов’язані з певною подією — це може свідчити про ПТСР. 

⭕️ Дефіцит вітаміну D

Вітамін D допомагає організму добре функціонувати. Ознаками того, що ви не отримуєте достатньо вітаміну D, є слабкість, біль, втома та зміни настрою. Їх також можна помилково прийняти за депресію. Ваш лікар може призначити аналіз крові, щоб зрозуміти, що саме викликає перелічені симптоми.

❤️‍🩹 Будьте турботливими та уважними до себе, дбайте  про своє фізичне та психічне здоров’я. Та не забувайте: лише лікар може встановити діагноз та призначити лікування для найшвидшого відновлення.

Як стати відповідальним за своє життя?

 Як стати відповідальним за своє життя?

 1. Визначити свої цінності та переконатися, що вони відповідають тому, що ви робите.

 2. Встановити чіткі цілі та плани дій для досягнення цих цілей.

 3. Приймати відповідальність за свої вчинки та рішення, не перекладаючи їх на інших.

 4. Вчитися на своїх помилках та не боятися визнавати їх.

 5. Розвивати свою самодисципліну та вміння керувати часом, щоб бути ефективнішим.

 6. Практикувати емоційну інтелектуальність, щоб керувати своїми емоціями та встановлювати конструктивні стосунки з іншими людьми.

 7. Регулярно оцінювати свій прогрес і коригувати свій план дій відповідно до змін, що відбуваються.