Відповідальність за насильство в Україні

 

Відповідальність за насильство в Україні регулюється Кримінальним кодексом (КК) та Кодексом про адміністративні правопорушення (КУпАП), залежно від виду та тяжкості правопорушення. Основні категорії насильства — фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Ось як виглядає відповідальність за них:

1. Фізичне насильство

• Адміністративна відповідальність: за легкі форми насильства, які не спричинили тілесних ушкоджень, передбачено покарання за ст. 173-2 КУпАП (штраф, громадські роботи або адміністративний арешт).
• Кримінальна відповідальність: за повторні або серйозні випадки (наприклад, систематичне насильство або завдання тілесних ушкоджень) передбачена ст. 126-1 КК, що може включати позбавлення волі до 2 років.

2. Психологічне насильство

• Це залякування, образи, контроль або примус, що впливають на психічний стан жертви. За такі дії можуть бути застосовані санкції за ст. 126-1 КК, якщо їх систематичність доведено.

3. Економічне насильство

• Позбавлення засобів для існування, заборона розпоряджатися майном тощо. У легких випадках це карається адміністративно, у тяжчих — кримінально.

4. Сексуальне насильство

• Зґвалтування карається за ст. 152 КК строком до 15 років залежно від обставин.
• Інші насильницькі дії сексуального характеру без проникнення караються за ст. 153 КК.

Захист прав постраждалих

1. Звернення до поліції: Постраждалий може отримати терміновий або обмежувальний припис, який забороняє кривднику наближатися до нього або контактувати.
2. Психологічна та правова допомога: Доступна через центри соціальних служб, гарячі лінії (наприклад, 1547 або 1545-3 для осіб з інвалідністю).
3. Притулки для постраждалих: Хоча їх кількість в Україні обмежена, постраждалі можуть отримати тимчасовий захист і підтримку.

Юридичні дії

Для доведення насильства важливі свідчення, висновки медичних експертиз, записи розмов чи текстів тощо. Для допомоги можна звертатися до адвокатів або скористатися безоплатною правовою допомогою.

 

Допомога дитині в захисті її прав (для батьків, педагогів учнів)

 

         Тема захисту прав дитини є важливою для всіх учасників освітнього процесу – батьків, педагогів та самих дітей. Ось кілька ключових рекомендацій для кожної групи. Допомога дитині в захисті її прав є важливою складовою виховання та освіти. Різні учасники цього процесу—батьки, педагоги та самі учні—відіграють ключову роль у формуванні у дітей розуміння та здатності відстоювати свої права.

 

Для батьків:

• Створення довірливих стосунків: Встановлення відкритого діалогу з дитиною дозволяє їй відчувати підтримку та безпеку при обговоренні своїх переживань і проблем.
• Освіта про права дитини: Ознайомлення з Конвенцією ООН про права дитини допоможе батькам зрозуміти, які права має їхня дитина, і як їх захищати.
• Навчання навичкам самозахисту: Важливо навчити дитину розпізнавати ситуації порушення її прав та відповідно реагувати. Наприклад, пояснити, як сказати "не чіпай мене" або до кого звернутися по допомогу.
• Підтримка та довіра: Будьте відкритими для спілкування з дитиною, щоб вона могла поділитися своїми проблемами.
• Підтримка у вирішенні конфліктів: Допомагайте дитині розв'язувати конфлікти мирним шляхом, навчаючи її комунікаційним навичкам та пошуку компромісів.

 

• Дії у разі порушення прав: У разі проблем у школі чи іншій установі звертайтеся до адміністрації, місцевих органів освіти, освітнього омбудсмена чи правозахисних організацій. У складніших ситуаціях скористайтеся послугами безоплатної правової допомоги

Натиснувши га посилання, ви зможете отримати більше інформації «Однокласники-бешкетники: як батькам (не)втручатися в конфлікти в школі та захистити своїх дітей»

НУС

Для педагогів:

• Виховання на основі прав дитини: Впровадження в освітній процес принципів прав людини сприяє формуванню у дітей розуміння власних прав та обов'язків.
• Рольова гра та дискусії: Використання методів, які дозволяють дітям відпрацьовувати ситуації захисту своїх прав, допомагає їм набути практичних навичок.

Підтримка у випадку порушень: Вчителі повинні бути готові втрутитися у випадку порушення прав дитини, забезпечуючи безпечне середовище для навчання.

       Натиснувши га посилання, ви зможете отримати більше інформації «Як навчити дітей розв'язувати протиріччя та захищати свої права. Роль вчителя у вирішенні конфліктів»

ОsvitaNova

• Співпраця з батьками: Регулярне спілкування з батьками щодо поведінки та емоційного стану дитини допомагає вчасно виявляти проблеми та знаходити шляхи їх вирішення.

Для учнів:

• Освіта про власні права: Знання своїх прав дозволяє дітям розуміти, коли їхні права порушуються, і як на це реагувати.
• Розвиток комунікаційних навичок: Вміння виражати свої почуття та потреби допомагає уникати непорозумінь та конфліктів.
• Пошук підтримки: Знання, до кого звернутися за допомогою—будь то батьки, вчителі чи психологи—є важливим аспектом захисту своїх прав.
• Участь у прийнятті рішень: Залучення дітей до обговорення питань, що їх стосуються, сприяє розвитку почуття відповідальності та самостійності.

Загалом, формування у дітей розуміння та здатності захищати свої права потребує спільних зусиль батьків, педагогів та самих учнів. Важливо створювати середовище, де права дитини поважаються, а її голос почутий.

Як розвинути у дитини емпатію

 Як розвинути у дитини емпатію

Співчуття, або здатність поставити себе на місце іншої людини і висловити щиру турботу і інтерес до її почуттів або життєвих обставин, є гострим каменем людської вихованості і порядності.

Це одна з якостей, що відрізняє нас від тварин. Люди в більшості своїй схильні піклуватися і брати до уваги почуття іншої людини.

Однак дітям, як правило, більшою мірою властива егоїстична поведінка. Емпатію можна і потрібно розвивати, проте це вимагає практики.

Як розвинути у дитини емпатію

Способи навчити дітей співчувати:

Висловлюйте щиру турботу за допомогою відкритих питань

Замість того щоб допитувати вашу дитину, припускаючи односкладові відповіді, рекомендується взаємодіяти з нею, виявляючи інтерес до її переживань. Важливо відстежувати тон розмови і декларувати, що у вашій родині ви говорите про важливі речі, дбайливо і з повагою ставтеся один до одного. Чесність, турбота і підтримка - якості, які ставляться у вашому будинку на чільне місце. Це сприяє більшій відкритості дитини, формує в сім'ї атмосферу довіри і прийняття.

Демонструйте в родині модель емпатії

Один із способів навчити дитину співчуття - це побачити його в дії. Коли батьки взаємодіють один з одним або з близькими, демонструючи турботу і чуйність, діти помічають це. Роблячи щось, тому що це важливо для когось іншого - промовляючи, показуючи і моделюючи емпатичну поведінку, а не просто думаючи про це, батьки демонструють дітям позитивний приклад, який вони засвоюють шляхом наслідування значимим дорослим.

Переводьте фокус уваги дитини на переживання інших людей

Якщо ваша дитина образила кого-небудь, зверніть на це увагу і запитайте її: «Як ти думаєш, що відчуває скривджений?». Таким чином, дитина вчиться ставити себе на місце іншого, звертаючи увагу на моменти, коли хтось, можливо, завдавав їй біль.

Навіщо взагалі розвивати емпатію у дітей?

Дитина, яка не вміє співчувати, може вирости егоїстичною, самозакоханою і неприємною людиною. Крім того, такі діти можуть відчувати великі труднощі в соціалізації, їм складно стати частиною групи, тому вони відчувають відчуженість з малих років. Як результат - занижена самооцінка, знижений емоційний фон і ін.

Діти, які навчаються співчувати, успішно вписуються в групу однолітків, вчаться співпрацювати і працювати в команді і розвивають соціально-емоційний інтелект - запорука формування успішної і гармонійної особистості.

За мотивами статті "Why Teaching Your Child Empathy Builds Their Social Skills". Переклад Сокуренко Анна

10 жовтня - Всесвітній день ментального здоров'я

 

Що таке соціальне здоров’я, як його підтримувати

 

Що таке соціальне здоров’я, як його підтримувати

Добре психічне здоров’я є невід’ємною частиною добробуту людини. Психічне здоров’я як і багато поширених психічних розладів формуються в різних соціальних, економічних та фізичних умовах, що супроводжують людину на різних етапах життя.

Психічне здоров’я завжди йде поруч із соціальним, а воно, своєю чергою, — з економічними чинниками.

Тому матеріальні блага також мають велику вагу у формуванні психіки, поведінки, самопочуття людини.  Фактори ризику стосовно розвитку багатьох ментальних розладів значною мірою пов’язані із соціальною нерівністю. Власне соціальні детермінанти здоров’я – умови, в яких люди народжуються, навчаються, працюють і старіють – є ключовою причиною несправедливих відмінностей стану здоров’я людей в різних країнах світу. 

Проте до деяких порушень можуть призвести не лише матеріальні фактори. Наприклад, соціофобія може виникати внаслідок посттравматичного синдрому. Певні умови виховання можуть формувати в дорослому віці відчуття незахищеності, ненависть до суспільства.

Існують маркери, за якими людина вважається соціально здоровою:

·      легко адаптується до соціального середовища та його змін

·      зберігає почуття гідності, може приймати рішення без зайвого тиску

·      прагне вирішувати проблеми соціального значення, може привертати до них увагу інших

·      проявляє креативність під час розв’язання соціальних проблем

·      прагне до саморозвитку в соціальному та економічному напрямах

·      готова себе змінювати і вдосконалювати, дисциплінувати і навчатися.

Так, соціальне здоров’я людини значною мірою залежить від стану суспільства загалом та економічно-політичної ситуації в країні. Проте починати варто завжди з себе.

Що можна зробити задля підтримки власного соціального здоров’я?

·      покращити свої побутові умови, а при можливості – умови проживання

·      за необхідності змінити роботу

·      позбутись шкідливих звичок

·      формувати здорові звички як для себе, так і для своєї сім’ї

·      встановлювати соціальні зв’язки і взаємодіяти з іншими: з родиною, друзями, партнерами, сусідами, колегами

·      долучитись до допомоги вразливим групам населення.

 

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?

 

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні  аспекти. Як зрозуміти, що стан душевного здоров’я вийшов із рівноваги та настав час звернутися до психотерапевта — розказуємо далі.

Що таке ментальне здоров’я

Згідно з визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.

Це означає, що ментальне здоров’я об’єднує здоровий дух та психіку людини із соціальним складником. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття. А з іншого боку — психічне здоров’я кожного індивіда важливе для всього суспільства.

Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників: соціальних, екологічних та навіть економічних.

Психічно здорова людина:

·      може розрізняти свої емоції, керувати ними та гармонійно функціонувати;

·      здатна спілкуватися і будувати стосунки з іншими;

·      розвивається й навчається;

·      позитивно оцінює себе, приймає та любить;

·      приймає власні тверді рішення;

·      нормально адаптовується до нових умов життя;

·      може розв’язувати проблеми.

Здатність отримувати задоволення від життя — основна риса ментально здорової людини.

Психічні розлади становлять проблему і навіть загрозу, адже сьогодні близько 14% усіх відомих захворювань стосуються власне ментальних проблем. Чимало людей не визнають своїх труднощів або ж не мають доступу до належного лікування.

Існує понад 200 класифікованих видів психічних захворювань. Найбільш  розповсюджені з них: тривожні і поведінкові розлади, гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, порушення харчової поведінки, розлади спектру шизофренії, депресія, посттравматичний синдром, залежність від психоактивних речовин.

Від чого залежить психічне здоров’я та як його підтримувати

Психічне здоров’я може порушуватися під дією:

·      генетичних чинників;

·      наркотичних речовин;

·      гормонального дисбалансу;

·      індивідуальних характеристик людини (наприклад, схильності до депресій та песимізму);

·      швидких соціальних та політичних змін (зокрема, внаслідок воєнних дій);

·      соціальної дискримінації на фоні різних чинників: сексуальна орієнтація, расова приналежність, ВІЛ-позитивний статус тощо;

·      сексуального насильства;

·      психологічного тиску;

·      стресу та умов роботи.

Психічне здоров’я значною мірою залежить від атмосфери у сім’ї, дитячого досвіду, соціального оточення. Особливо важливим є сприятливе середовище зростання для дітей та підлітків, у яких психіка лише формується.

Що важливо для підтримання ментального здоров’я на належному рівні? Назвемо кілька прикладів:

·      розвиток емоційного інтелекту в дітей: сприйняття і розуміння своїх емоцій допоможе їм у дорослому віці вправніше керувати своїм станом;

·      організація здорової атмосфери в родині, налагодження режиму дня для маленьких дітей;

·      соціальна підтримка незахищених верств населення (наприклад, матерів-одиначок, жінок, що постраждали від насильства, людей з інвалідністю);

·      локальні програми з підтримання психічного здоров’я — у школах, університетах, на підприємствах.

Підтримувати власне ментальне здоров’я можна самостійно. Для цього необхідно:

·      дбати про режим сну;

·      уникати стресових ситуацій та навчитись адекватно на них реагувати;

·      збалансувати  харчування і додати фізичної активності — іноді достатньо активізувати організм та налагодити гормональний фон, щоб виправити ситуацію.

 

Хто має опікуватися вашим психічним здоров’ям?

 

 

Психічне благополуччя людини не завжди залежить від неї. Є генетичні та вроджені особливості розвитку, що впливають на нервову систему, а набуті психічні розлади не завжди діагностують вчасно. Коли ж варто звернутись до психотерапевта? Як розпізнати перші ознаки порушення психічного здоров’я? 

Радимо відвідати спеціаліста, якщо спостерігаєте порушення сну і харчової поведінки, відчуваєте тривалу апатію та відсутність енергії.

На жаль, в Україні все ще існують  певні упередження стосовно психотерапії, хоча в останні роки тенденція змінюється на краще. Слід врахувати, що Україна успадкувала радянський підхід до психіатрії, де пацієнти з психічними розладами були ізольовані від суспільного життя. Звідти сформувалось упереджене ставлення до людей, які мають будь-які труднощі з ментальним здоров’ям.

Психотерапевт — також не єдиний, хто має опікуватися ментальним здоров’ям. Це завдання стосується багатьох:

·      Батьки. Змалку слід створювати для дитини здорову й доброзичливу атмосферу в сімейному колі. Адже психіка формується саме в сім’ї і те, що закладається в ранньому дитинстві, залишається на все життя: самооцінка, вміння спілкуватись і розуміти себе та інших.

·      Вчителі. Не завжди батьки можуть вчасно помітити зміни в поведінці своєї дитини. Особливо це стосується підлітків — вони більш замкнуті, а більшість часу проводять у школі та з друзями. Тому вчителям варто звертати увагу на поведінку своїх учнів, будувати з ними довірливі відносини, допомагати вирішувати конфлікти.

·      Роботодавці. Працездатність однією з перших страждає від порушень психіки. В той же час сприятлива атмосфера на робочому місці зміцнює колектив та є профілактикою психічних розладів.

 

Як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання?

 Як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання?

Актуально... Чи не так?)

Минуло літо. 

І маємо адаптовуватися до звичних реалій шкільного життя у військовому стані. 

Проте, крім звичної адаптації до шкільного навчання у багатьох зараз відбувається процес адаптації до нового колективу. 

А ми, дорослі, відповідальні за комфортне навчальне середовище наших дітей. 

Саме тому пробуємо розібратися з тим, як максимально оптимізувати процес виконання уроків.

1️⃣ Під час підготовки важливо відкласти ґаджети з поля зору.

2️⃣ Для розуміння обсягу роботи складіть разом з дитиною план підготовки уроків. Нехай школяр відчує свою самостійність в тому, з якого предмету/завдання йому краще почати, а яким завершити роботу.

3️⃣ Заплануйте невеликі перерви, в яких дитина зможе переключитися. Однак організуйте їх чітко обмеженими в часі, щоб вивчення уроків не тривало цілий вечір.

4️⃣ Визначте дедлайн, який позначить час завершення підготовки домашнього завдання. Дитина зможе спланувати заняття своїми справами.

5️⃣ Дотримуйтеся графіку та режиму. Організм дитини адаптується і буде налаштовуватися на навчальну діяльність у визначений час.

6️⃣ Розвивайте самостійність! Уникайте бажання допомогти/зробити швидше у ситуаціях, де дитина може справитися сама.

7️⃣ Замість глобального контролю можна спробувати варіант нотаток-нагадувань з інструкціями або підказками, які можуть бути в полі зору.

8️⃣ Не чіпляйте дитині ярликів типу «лінтюх», «дурень», «невдаха». Дитині легше відповідати озвученому стандарту, ніж доводити протилежне.

9️⃣ Якщо дитина потребує підтримки — дайте її. Це можна зробити, для прикладу, словами: «Скоро в тебе все вийде без моєї допомоги», «В тебе класно виходить» або «Ти молодець».

🔟 Уникайте крику та сварок. Нічого іншого, крім страху перед помилкою це не дасть. Помилятися і виправляти помилку —  найуспішніший шлях до засвоєння інформації.

1️⃣1️⃣ Фізична активність, повноцінне харчування, достатньо сну — союзники у продуктивності дитини. Подбайте про це!

1️⃣2️⃣ Демонструйте щиру цікавість. Тому що мотивація ґаджетами за виконану домашню роботу або грішми за хорошу оцінку знецінює процес навчання та здобування знань як такий. А коли дитина із захватом ділиться здобутими фактами, а дорослому щиро цікаво — це саме та родзинка, яка змусить дитину бути допитливою.

Фахівці Благодійний фонд «Рокада» Рівне щиро бажають усім учасникам навчального процесу легких уроків 🤓

© Анна Романик