6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною

 6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною

Емоційний контакт батьків і дитини - фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання». У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. У нас є для вас гарні новини: навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути. Як саме - розповідає психолог Анастасія Іванова.

Цей текст не розповість батькам про симптоми і ознаки порушення контакту, які можна побачити в дитині. Відповідальність за створення цього міцного зв'язку цілком віддано в руки батькам. Замість цього я розповім про батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

1. Ви звертаєте увагу на дитину тільки тоді, коли вона робить щось не так

Чомусь частіше помічається щось погане, а хороше сприймається як природне. Коли дитина щось упускає, ми відразу бачимо це і робимо зауваження, але от коли вона акуратно тримає предмет у своїй маленькій ручці, ми мовчимо або навіть не помічаємо.

Варто зрозуміти, що дитина запам'ятовує, що коли вона робить щось не так, батьки відразу звертають на неї  увагу. Її висновок: помилка = увага. Кількість зауважень пропорційне прагненню дитини приховувати і віддалятися від батьків.

Рекомендація. Звертайте свою увагу на ту поведінку, яку хочете бачити знову. Рівняння просте: бачите позитивну поведінку - підкресліть її. Наприклад, так: «Мені подобається, коли я бачу, що ти граєш спокійно і зосереджено».

2. Ви не хвалите свою дитину

Швидше за все, зараз всі батьки подумають: «Та це не про мене, я завжди хвалю свою дитину». Хвалебні слова в дусі «молодець», «добре» і «супер» на сотий раз сприймаються дитиною як порожній звук. У такої похвали завжди є зворотна сторона - знецінення для дитини.

Ми ж говоримо про «якісну» похвалу, коли батьки уважні до дитини і бачать, що саме у неї добре вийшло. Хвалити треба за конкретну поведінку, адже таким чином ви розвиваєте в дитині впевненість у собі і здатність побачити результат своїх дій.

Рекомендація. Замініть слово «молодець» на фразу: «Мені подобається, як ти прикрасив цей будинок», кожен раз помічаючи деталь, яку ваша дитина зробила добре, навіть найменшу.

3. Ви не обговорюєте її та свої емоції

«Не плач», «не сумуй», «це дурниці», «з мамою все гаразд, просто в око щось потрапило» - саме такі фрази віддаляють дитину від батьків. Дитина відчуває, що її емоції не приймають, а батьки їй брешуть про свої. Який висновок вона може зробити? «Так, проявляти свої емоції погано, тебе не зрозуміють навіть батьки».

Говорити про свої емоції важливо, а дати можливість дитині розповісти про її біди без коментарів в стилі «не відчувай» - ще важливіше.

Рекомендації. Використовуйте позначення емоцій дитини. Якщо ви бачите, що вона сумує через сварку з друзями, ви можете сказати їй: «Це, мабуть, дуже сумно і неприємно - посваритися зі своїми друзями» або «Я бачу, що ти сумуєш». Таким чином ви говорите про те, що приймаєте її будь-якою, що відчувати - нормально. І нагадуєте, що ви - поруч.

4. Ви вважаєте дитину ще маленькою для того, щоб робити самостійний вибір

Анекдот: «Мамі холодно - одягни светр». Діти й справді краще знають, чого вони хочуть. Дитина може вибрати сама, які штани одягти, з ким грати, якими іграшками ділитися - цей список можна продовжувати ще дуже довго.

Пропонувати дитині вибір - значить розвивати її самостійність і відповідальність, будучи поруч як уболівальник, від якого вона відчуває підтримку. А ще ми всі, в тому числі і діти, маємо право на помилку. Вони мають право обрати не те, зробити висновок (не без допомоги батьків) і піти вибирати далі.

Рекомендація. Дайте дитині можливість вибрати і зіткнутися з наслідками вибору, підтримуючи тим самим самостійність. Бувають ситуації, коли можна запропонувати дитині «вибір без вибору», тільки одне з двох: «Ти будеш рис або пюре на вечерю?».

5. Ви використовуєте насильницькі методи виховання

Тіло вашої дитини - її священна територія з відповідними межами. Порушуючи його межі, ви показуєте їй свою неповагу до її особистості.

Бити, тягати, щипати, ставити на гречку - це неприйнятні методи виховання для дорослої людини, яка володіє мовою для вираження своїх думок. Батьки не мають права бити свою дитину, що б вона не зробила і якою б вона не була.

Рекомендації. Зробіть глибокий вдих-видих, дайте собі час заспокоїтися і подумати, як ви можете вплинути на поведінку дитини без використання насильства. Спокій, рівний тон голосу і вербалізація конкретної поведінки, яку ви хочете побачити, може допомогти вам в цій нелегкій справі.

6. Ви мало часу проводите разом

Сидіти поруч, втупившись у телефон, поки дитина збирає пазли - не рахується. Прийти до дитини, поки вона збирає пазли і зібрати їх за неї - теж не зараховується. У грі зі своєю дитиною ви можете її чогось навчити або навчитися самому, дізнатися, що цікаво вашій дитині і що її турбує.

Якісний час - це вміння слідувати ініціативі дитини в грі, щоб вона відчувала себе значущою, а в батьках побачила друга.

Рекомендація. Кожен день хоча б 10 хвилин приділяйте справжній грі. Нехай дитина обере її сам, а ви дотримуйтесь її ініціативи.

На закінчення хочеться сказати всім батькам, що діти потребують безумовної любові і прийняття. Не забувайте про важливість контакту, навіть якщо ви втомилися. Ви неодмінно впораєтеся з труднощами і збережете близькість з дитиною, якщо захочете.

з МЕЛ (Анастасія Іванова)

Агресія: що це і як з нею впоратися?

 Агресія: що це і як з нею впоратися?

Агресія - це не просто негативна емоція, а частина нашого захисного механізму. Вона виникає у відповідь на загрозу, фрустрацію або внутрішнє напруження.

🔍 Причини агресії:

Біологічні фактори 🧬: Стрес (кортизол) та робота лімбічної системи можуть провокувати агресію, також впливають і генетичні фактори.

Психологічні фактори 🧩: Фрустрація або незадоволені потреби викликають агресивні реакції, коли ми не отримуємо бажаного чи відчуваємо тиск.

Соціальні фактори 🌍: Оточення та суспільні норми можуть формувати агресивну поведінку, коли сила стає інструментом досягнення цілей.

Як впоратися з агресією?

Усвідомлення 🔍: Перш за все, важливо визнати агресію як сигнал. Запитайте себе, що за нею приховано: страх, біль, відчуття власної некомпетентності, розчарування?

Контроль емоцій 🌬️: Глибоке дихання, медитація 🧘 та майндфулнес допоможуть заспокоїти нервову систему та відновити контроль над почуттями.

Альтернативи 🗣️: Освоєння навичок асертивної комунікації дасть можливість говорити про свої потреби без агресії. Відкрито діліться своїми почуттями, але з повагою до інших.

Професійна допомога 🧑‍⚕️: Психолог чи психотерапевт допоможуть зрозуміти джерела агресії та навчитися ефективно реагувати.

Швидка вправа для заспокоєння 🖐️: Стисніть руки в кулак на декілька секунд, а потім розслабте. Повторіть кілька разів, зосередившись на відчутті напруги та її звільненні. Це допоможе швидко зняти стрес та перенаправити енергію.

Агресія — це сигнал про те, що варто звернути увагу на свої потреби та реакції. 💡 Дбайте про себе та розвивайте емоційну грамотність для побудови здорових стосунків. 🤝

©️ Інкурсія

Навіщо потрібні батьки?

 🤓 Навіщо потрібні батьки? 🤓

Здається, відповідь очевидна: годувати, виховувати, дбати. Але чи справді лише в цьому їхня роль?

Чому навіть дорослі люди, які вже давно живуть самостійно, іноді відчувають потребу у схваленні батьків? Чому дитина, навіть якщо її карають, все одно шукає підтримки у мами чи тата?

Роль батьків набагато глибша, ніж просто забезпечення потреб. Вони дають базове відчуття безпеки, яке формує нашу впевненість у собі та у світі. Вони – перше дзеркало, у якому ми бачимо себе. Саме їхні слова й реакції стають основою нашого внутрішнього голосу.

А що відбувається, коли цього немає? Коли дитина росте без підтримки, без тепла, без відчуття, що її люблять? Вона може навчитися жити й адаптуватися, але всередині залишиться порожнеча, яку важко заповнити.

Тому батьківство – це не лише про їжу та одяг. Це про той невидимий фундамент, який тримає нашу психіку все життя.

1. Основні завдання батьків

Це те, без чого дитина не може повноцінно розвиватися:

Фізична безпека та догляд – без цього неможливе існування. Їжа, дах над головою, медична допомога – це базові потреби, які потрібно задовольняти.

Емоційна підтримка– батьки навчають дітей, як виражати свої емоції, як переживати труднощі й радіти. Без цієї підтримки дитина не зможе правильно орієнтуватися у світі почуттів.

Соціалізація – допомогти дитині зрозуміти правила суспільства, навчити бути його частиною, розуміти правила взаємодії з іншими людьми, як бути чесною, допомагати, шанувати кордони.

Навчання – з самого народження батьки стають першими вчителями. Вони показують світ через призму власного досвіду, навчаючи дітей основам життя, цінностей і моралі.

Безумовна любов– найважливіше, що дають батьки. Це не залежить від того, добре ти поводишся чи ні. Коли дитина відчуває, що її люблять без умов, вона отримує основу для самооцінки та внутрішньої впевненості.

2. Відповідальність батьків

Це те, що впливає на майбутнє дитини, навіть якщо самі батьки не завжди це усвідомлюють:

Формування прив’язаності– якщо дитина не отримала надійної прив’язаності, їй важче будувати стосунки в дорослому житті. Наявність сильної емоційної прив’язаності з батьками забезпечує дитині впевненість у своїх силах і здатність формувати здорові стосунки в майбутньому.

Приклад поведінки– дитина копіює не слова, а дії. Саме батьки першими стають для нас зразком. Як ми реагуємо на стрес, конфлікти, емоції – багато в чому це відображення того, що ми бачили у своїх батьків.

Емоційний клімат у родині– те, як батьки сваряться, миряться, висловлюють любов, стає зразком для дитини. Якщо вдома царює мир і підтримка, це відображається на психічному здоров’ї дитини, яка зростає в стабільному середовищі. Конфлікти, що не вирішуються, можуть залишити слід на довгі роки.

Кордони та правила– вони формують внутрішній компас людини. Батьки вчать дитину розуміти власні межі та шанувати кордони інших. Це основа для здорових стосунків у майбутньому.

3. Додаткові (але не обов'язкові) опції батьків

Це речі, без яких можна вирости, але вони значно покращують життя:

Дружні стосунки з дитиною – коли є не лише роль "контролера", а й простір для довіри. Важливо не лише бути батьками, а й друзями. Коли дитина може довіряти своїм батькам, коли батьки можуть підслухати її думки без критики, це створює атмосферу довіри, яка продовжуватиметься все життя.

Фінансова підтримка та старт – навчити фінансовій грамотності, дати ресурс на початок життя. Батьки, які дають можливість здобути освіту або почати кар'єру, забезпечують значну перевагу в житті, хоча це не обов'язково.

Спільні традиції– створюють відчуття єдності й тепла. Спільні традиції, час, проведений разом, створюють глибокі емоційні зв'язки, що можуть бути важливими навіть у дорослому віці.

Підтримка вибору– допомога у знаходженні власного шляху без нав’язування очікувань. Батьки не завжди мають визначати шлях дитини, але їхня підтримка у виборі, особливо в моменти сумнівів, може бути важливою.

Психологічна обізнаність– батьки, які розуміють базові механізми психіки, можуть допомогти дитині краще себе пізнати. Такі батьки можуть розпізнавати проблеми у розвитку дитини на ранніх етапах і допомагати їй у самопізнанні.

Здається, роль батьків надзвичайно багатогранна. Це не просто "бути поруч" чи "навчити". Це фундамент, на якому будується ціле життя, що вимагає величезної відповідальності, але й приносить величезну радість від того, як ми бачимо, як наші діти ростуть, розвиваються і долають життєві труднощі.

А як ви вважаєте, які аспекти батьківства є найбільш важливими для вашого життя? Як ви відчуваєте роль своїх батьків у своєму розвитку?

©ЦентрФлоренс

Дитячі бійки з дорослими наслідками: що треба знати про відповідальність за них

 Дитячі бійки з дорослими наслідками: що треба знати про відповідальність за них

Останнім часом у медіа все частіше з'являються повідомлення про жорстокі бійки серед підлітків, які призводять до серйозних наслідків. Наприклад, випадки побиття школярів однолітками, конфлікти, що переростають у групові атаки, або навіть випадки, коли постраждалі отримують важкі травми. Такі ситуації привертають увагу суспільства та змушують замислитися: яка відповідальність чекає на учасників таких бійок? Чи можуть неповнолітніх притягнути до кримінальної відповідальності? Юристи системи надання безоплатної правничої допомоги (БПД) пояснюють, у яких випадках за подібні дії передбачено покарання та що потрібно знати батькам і дітям.

❓З якого віку передбачена кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність для дітей настає з 16 років. Однак, якщо підліток наніс постраждалому умисне тяжке тілесне ушкодження (наприклад, внаслідок побиття постраждала людина втратила нирку) чи тілесне ушкодження середньої тяжкості (наприклад, ускладнений закритий перелом) — відповідати доведеться з 14 років. 

Якщо дитині не виповнилось 14, її не можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Натомість до неї можуть застосувати спеціальні заходи виховного характеру. Відмітка про такі заходи зазначається в характеристиці дитини, що може вплинути на її подальшу долю, наприклад, стати перешкодою до вступу до коледжу чи університету). 

❓Яке покарання може отримати підліток

Якщо суд визнає дитину винною, вона може отримати покарання у вигляді:

🔹 штрафу;

🔹 громадських робіт;

🔹 виправних робіт;

🔹 пробаційного нагляду;

🔹 позбавлення волі (у найсерйозніших випадках). 

У випадку, коли потерпілому нанесено тілесне ушкодження середньої тяжкості — неповнолітньому нападнику загрожують виправні роботи, обмеження волі чи позбавлення волі на строк до трьох років. Якщо ж нанесено тяжкі тілесні ушкодження — позбавлення волі від 5 до 8 років.

Коли суд вирішить, що неповнолітній може виправити свою поведінку без покарання, до нього можуть застосувати:

🔹 попередження;

🔹 обмеження дозвілля;

🔹 контроль з боку батьків або педагогів;

🔹 відшкодування матеріальних збитків(у випадку, якщо дитина має власні кошти, а якщо ж ні, то збитки відшкодовують батьки).

❓Яка відповідальність батьків

Батьки несуть відповідальність за дії своїх дітей. Якщо неповнолітній у віці від 14 до 16 років вчинив адміністративне порушення, окрім булінгу, батькам можуть призначити штраф від 850 до 1700 гривень.

Якщо дитина скоїла кримінальний злочин, але їй не виповнилося 14 років — можуть призначити  штраф від 1700 до 5100 гривень. 

У разі коли батьки систематично нехтують своїми обов’язками з виховання дитини, їм загрожує кримінальна відповідальність — до 5 років позбавлення волі.

Попередити конфлікт значно легше, ніж вирішувати його наслідки. Батькам варто приділяти увагу емоційному стану своєї дитини, навчати її способам мирного вирішення суперечок та контролю 

8 конкретних рекомендацій, як привчити малюка до порядку.

 8 конкретних рекомендацій, як привчити малюка до порядку.

1. Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо!

2. Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

3. Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!

4. Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

5. дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

6. Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

7. Хваліть і заохочуйте дитину. акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

8. Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!

Як підтримати дитину

 Як підтримати дитину

Найголовніше і найважче - визнати, що ситуація і справді складна. Навіть якщо вам здається, що ситуація яйця виїденого не коштує. Для вашої дитини зараз - час нерозв'язаного завдання.

Наступний крок - знизити батьківську напругу, заспокоїтися і сповільнитися. Ви, мама або тато, бабуся чи дідусь, і ви - дорослий. Життєвого досвіду у вас більше. Тобто саме вам потрібно охолодити свій запал і почати слухати дитину. Або бачити, якщо ваше чадо з мовчазних. Постарайтеся зібрати факти, що конкретно сталося. Відокремлюйте свої і дитячо-підліткові емоції від дій.

Ви вже виконали велику підготовчу роботу. Залишився найважливіший крок - підтримка. Підтримати - значить бути опорою, підбадьорити, вселити впевненість. Яке б безсилля, гнів, страх дорослі не відчували, діти проживають це в кілька разів сильніше. Для них втрачений телефон, глузування в школі - все життя.

"Що я можу зробити для тебе? Чим я можу допомогти? Що ми можемо зробити разом? » Зазвичай діти самі починають придумувати варіанти вирішення.

Якщо всі кроки пройдені успішно - буде видно результат. У прямому сенсі видно. Або дитина почне розповідати подробиці, або її емоційний стан покращиться, стане спокійнішим. Якщо ж ваше чадо демонстративно грюкає дверима, ховається під ковдрою, відвертається і мовчить, значить, в якомусь кроці ви допустили промах. Спробуйте прислухатися до своїх переживань і емоціям своєї дитини - що залишилося поза увагою?

Галина Зарипова

Як батьки можуть сприяти розвитку навичок контролю дитиною своєї поведінки?

 Як батьки можуть сприяти розвитку навичок контролю дитиною своєї поведінки?

Навчання дітей контролювати свою поведінку полягає не в тому, щоб учити їх сидіти тихо, дотримуватись інструкцій і контролювати самих себе. Ідеться про те, що необхідно забезпечити дітям таке навколишнє середовище, в якому вони зможуть вибирати, усвідомлювати вимоги, відчувати себе розкуто, «випускати пару» й заряджатись енергією для вирішення повсякденних проблем.

Ось кілька простих порад, які допоможуть батькам сприяти розвитку навичок контролю поведінки дитини.

1. Ретельно спостерігайте за вашою дитиною – станьте «детективом». Це означає, що батькам необхідно диференційовано висувати певні вимоги до своєї дитини, враховувати та знати ті чинники, які допомагають їй залишатися спокійною, звертати увагу на те, яким чином дитина контролює себе й що примушує її ставати недостатньо або надмірно збудженою.

Звертайте увагу на реакцію вашої дитини у відповідь на різні ситуації й заняття. Як тільки ви визначите фактори, які викликають у неї стрес, ви повинні намагатись мінімізувати їх і створити обстановку, в якій дитина зможе залишатися спокійною й зосередженою.

2. Демонструйте саморегуляцію на власному прикладі – у повсякденних заняттях використовуйте слова, дії та «внутрішній діалог», які будуть демонструвати ваш власний контроль своєї поведінки. При цьому цінність внутрішнього діалогу полягає в тому, що він покликаний втілювати ваші думки й почуття у слова.

Вибираючи настільну гру, ви можете продемонструвати дитині, як необхідно контролювати своє спонукання (тобто прагнення й бажання) зробити свій вибір першою: «На цей раз гру вибиратимеш ти, бо минулого разу вибирала я».

Якщо зламалась іграшка, ви можете продемонструвати здатність керувати й контролювати своє почуття прикрості: «О, це так сумно. Я дуже хотіла пограти цією іграшкою разом з тобою. Ну що ж, давай знайдемо іншу іграшку, з якою ми зможемо пограти так само цікаво».

Якщо на дитину чекає складне заняття, ви можете продемонструвати їй навички вирішення завдань і наполегливість: «Так, це складне завдання. А якщо ми спочатку спробуємо вирішити ось цю його частину?».

​3. Ознайомте дитину зі словами для вираження думок і почуттів – це допоможе їй контролювати свою поведінку. Ось деякі прості слова, які діти можуть використовувати з раннього дитинства для того, щоб описувати свої емоції: «щасливий», «злий», «страшний» і «сумний». Для дітей з більш розвиненою мовою можна моделювати використання більш складних слів, таких як «почуття», «думати», «прикрість» або «заспокоєння». Ви можете використовувати ці слова, щоб описувати думки й емоції вашої дитини в повсякденному житті. Наприклад, якщо дитина засмучена раптовою зміною в розкладі, ви можете самі втілити її думки у слова: «Ти, здається, засмутився з приводу того, що нам довелося змінити свої плани».

4. Встановлюйте розпорядок дня й чітко озвучуйте свої вимоги – діти гірше контролюють власну поведінку й емоції, коли вимоги нечіткі або вони не знають, що буде далі. Використання розкладу, списків, попереджень про зміни, таймера або будь-яких інших засобів, які дають дітям чіткість і передбачуваність, допомагає знизити рівень стресу та зрозуміти, що буде далі.

5. Заохочуйте ігри з іншими дітьми – якщо вашій дитині важко контролювати свою поведінку, запрошуйте у гру дитину, яка добре володіє навичками управління поведінкою. Так ваш малюк буде вчитись на прикладі іншої дитини. Заохочуйте ігри вашого малюка з дітьми, які вміють дотримуватися черги, очікувати, домовлятися про правила й грати чесно.

6. Допомагайте своїй дитині грати винахідливо – під час рольових ігор діти практикують багато аспектів управління поведінкою. Для того щоб виконувати взяту на себе роль (наприклад, роль лікаря), дитина повинна пригнічувати свої природні реакції й уявляти собі реакції лікаря. Під час рольових ігор діти повинні приймати рішення й виконувати правила, включаючи рішення про використання тієї чи іншої іграшки й розподіл між собою певних ролей. Виконання ролі передбачає планування й демонстрацію різних емоцій і сценаріїв, а також їх наслідків. Заохочуйте рольові ігри дитини, примушуючи її виконувати різні ролі (наприклад, пожежного або офіціанта) й розігрувати ролі з іграшками (наприклад, їхати на іграшковій машині на автомийку). По можливості залучайте до рольових ігор інших дітей.

7. Дозвольте дитині керувати вами в іграх – зацікавленість дитини в іграх та інших заняттях сприяє покращенню концентрації уваги й підвищенню мотивації. Віддавши кермо влади своєму малюку, ви повинні відмовитись від встановлення власного порядку дій і рухатись у напрямку його інтересів. Коли ви дозволите дитині керувати розмовою та грою, то виявите, що ваша взаємодія триває довше й дитина приділяє більше уваги тому, що ви кажете й робите.

8. Грайте в ігри за правилами: уміння дотримуватись правил, встановлювати й застосовувати їх у ставленні до себе – це частина розвитку саморегуляції. Грайте в ігри із простими правилами, у такі як перегони, хованки, прості карткові та настільні ігри.

9. Заохочуйте ігри з фізичним навантаженням – фахівці рекомендують обмежувати час, проведений дітьми перед екранами телевізорів, частіше бувати на відкритому повітрі та грати в ігри, які передбачають фізичне навантаження. Брак фізичних вправ може стати стресовим фактором для організму вашої дитини, а ігри з фізичним навантаженням і заняття фізкультурою покращують здатність контролювати свою поведінку.

Групові ігри – це чудовий приклад ігор з фізичним навантаженням – ігор, в які грають з людьми (без іграшок), такі як перегони (у мішках, на «конях») та інші.

10. Дозволяйте дітям робити вибір і ставити перед собою цілі – надання вибору дає дітям деяке почуття контролю над навколишнім середовищем. А постановка цілей допомагає розвивати самоконтроль. Діти можуть ставити перед собою цілі на літні канікули або суботній вечір, планувати ігри із друзями або вибирати одяг на наступний день.