Як правильно вчитися: поради для батьків

 Як правильно вчитися: поради для батьків

Виконання домашніх завдань і навчання в цілому часто викликає у дітей труднощі. Всі члени сім'ї теж відчувають при цьому незручності. Однак, якщо слідувати нескладним правилам, вчитися стане легше. Але в деяких випадках дитині може знадобитися допомога всіх членів сім'ї. Розглянемо докладніше ці правила.

Вимкніть телевізор. Встановіть правило для всієї родини: коли дитина вчить уроки, у кімнаті ніхто не вмикає телевізор. Інакше дитина обов'язково буде відволікатися.

Чи можна при цьому слухати у будинку радіо або музику через колонки? Багато експертів рекомендують вимикати музику і усувати будь-які інші джерела шуму. Однак, як показує практика, більшість дітей може легко працювати, не відволікаючись, якщо в будинку працює радіо. Однак, якщо звуки все ж відволікають дитину, краще слухати музику у навушниках.

Встановіть правила з приводу використання мобільних телефонів у будинку. Поки дитина вчить уроки, вона може використовувати телефон тільки в особливих випадках (наприклад, для того щоб зателефонувати однокласнику і дізнатися домашнє завдання). Чітко визначте, у яких саме випадках дитина може використовувати смартфон.

Виділіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки. Найкраще для цього підходить кімната дитини. Якщо у неї немає своєї кімнати, підійде також кухня або інша кімната. Головне, щоб дитину ніщо не відволікало, поки вона буде вчити уроки.

Вибирайте місце для навчання за принципом: функціональність важливіша, ніж естетика. Подивіться, чи поміщається на столі усе навчальне приладдя: ручки, олівці, папір, підручники тощо.

Прикріпіть на робочому місці дитини коркову дошку. На ній вона зможе розміщувати розклад та іншу важливу інформацію. Дозвольте дитині прикрасити дошку на свій розсуд. Поговоріть з нею про те, що їй потрібно для того, щоб робити домашні завдання. Слідкуйте за тим, щоб дитина записувала усі домашні завдання в щоденник - так вона зможе краще організувати свій графік і нічого не забуде.

Постійність - запорука успіху. Для успішності дитини у навчанні важливо, щоб у неї був стабільний розпорядок дня. Намагайтеся організувати справи вдома так, щоб обід був в один і той же час щодня. Після обіду дитина повинна сідати за уроки.

Виділяйте достатньо часу на те, щоб дитина вивчила уроки. Враховуйте при цьому вік дитини. Старшокласники можуть сконцентруватися на завданнях протягом години, у той час як першокласники навряд чи зможуть всидіти на місці більше 15 хвилин. Дозвольте їй робити перерви - це може бути нагородою за те, що вона виконає одне домашнє завдання.

Організуйте процес виконання домашніх завдань. Дитина повинна стежити за тим, щоб вчасно виконувати усі завдання. Вона може прикріплювати стікери з нагадуванням на корковій дошці або робити нагадування у смартфоні. Це допоможе дитині не відкладати виконання завдань до останнього.

Поясніть дитині, що навчання - це не тільки виконання домашніх завдань. Найпоширеніша омана з приводу навчання - зводити його тільки до виконання домашніх завдань. Навчіть дитину таких речей, корисних для навчання:

робити нотатки під час читання книги;

побіжно переглядати текст і вибирати головну інформацію;

аналізувати таблиці і діаграми;

переказувати прочитане своїми словами;

виписувати на картки дати, формули, слова та іншу потрібну інформацію.

Конспектування - це важливий навик, який потрібно розвивати. Одні учні не вміють цього робити. Інші вважають, що потрібно записувати усе дослівно. І тільки деякі вміють виділяти головне і конспектувати.

Чи потрібно переписувати законспектований матеріал, щоб надати йому більш зрозумілу форму? У деяких випадках так, особливо, коли законспектувано великий обсяг матеріалу. Іноді діти не можуть писати швидко або концентруватися довгий час на конспектування. Переписування може зайняти у дитини багато часу, але це чудовий спосіб повторити матеріал. Однак, якщо матеріал не є першочергово важливим і дитина не буде до нього повертатися, переписувати його не потрібно.

Допоможіть дитині відчути впевненість у собі на контрольних роботах та іспитах. У деяких учнів контрольні, іспити і ЗНО викликають сильний страх. Поясніть дитині, що вчити матеріал усю ніч перед іспитом - це даремне заняття. Краще замість цього добре виспатися.

Також дитині потрібно пояснити, що, перш ніж приступати до виконання контрольної, потрібно уважно прочитати завдання. Якщо вона не знає відповіді на будь-яке питання, краще його пропустити і повернутися до нього пізніше. Універсальна порада для всіх учнів: перед іспитом потрібно зробити глибокий вдих, розслабитися і приступати до завдань. Також порадьте дитині завжди брати на іспит запасну ручку.

Коли дитина вчить уроки, стежте за тим, щоб вона не відчувала сильні негативні емоції. Якщо дитина сердита або засмучена через занадто складне завдання, її спроби вивчити уроки навряд чи будуть ефективними. У такі моменти вам потрібно втрутитися і зробити перерву. Після того, як дитина заспокоїться, поясніть їй матеріал.

Чи потрібно допомагати дитині з уроками? Так, якщо це принесе користь. Наприклад, ви можете перевіряти вже виконані завдання або пояснювати матеріал, якщо дитині щось незрозуміло. Не варто допомагати, якщо дитина і сама може виконати завдання. Тим більше не варто робити уроки замість дитини - так ви не дасте їй можливості навчитися чогось на своїх помилках.

Коли ви допомагаєте дитині з уроками, завжди залишайтеся спокійними і позитивними. Краще взагалі не допомагати, ніж допомагати з небажанням. Після того, як дитина виконає завдання, перевірте його. Похваліть дитину за її зусилля - ви ж не хочете, щоб домашні завдання у неї асоціювалися з домашніми сварками.

Розвивайте у дитини дослідницькі навички. Наприклад, якщо ви збираєтеся в поїздку до іншого міста, запропонуйте їй знайти пункт призначення на карті або в атласі. Запропонуйте пошукати інформацію про те місто, до якого ви їдете, в енциклопедіях чи в Інтернеті.

Як правильно ставитися до оцінок дитини у школі? Щоб вона не відчувала постійний стрес через оцінки, час від часу обговорюйте з нею, як ідуть справи у школі. Ви можете використовувати стандартні фрази, наприклад:

Як пройшла контрольна з математики?

Як учитель оцінив твоє завдання з фізики?

Чи потрібна тобі допомогу із завданням?

Так дитина зрозуміє, що ви цікавитеся її успіхами у навчанні. Поговоріть з учителем дитини і домовтеся про те, щоб він попереджав вас, якщо у дитини виникнуть проблеми з навчанням. Будьте на зв'язку, щоб обговорювати з учителем, як ви разом можете допомогти дитині краще вчитися.

Звертайте увагу на те, як дитина відгукується про вчителів. Якщо вона каже: «Він поганий учитель», «Він розповідає занадто швидко» тощо, це може означати, що у неї виникли труднощі з предметом. Але не поспішайте йти до школи і передавати вашу розмову з дитиною учителю. Так ви можете втратити довіру дитини.

Розвиток дитини

ДИТИНА СТАЛА СВІДКОМ ШОКУЮЧОЇ ПОДІЇ ЯК ДОПОМОГТИ?

           ДИТИНА СТАЛА СВІДКОМ ШОКУЮЧОЇ ПОДІЇ. 

                                    ЯК ДОПОМОГТИ?

 

Дитина-інтроверт: 15 речей, які потрібно знати

 Дитина-інтроверт: 15 речей, які потрібно знати

Вас бентежить поведінка вашої дитини. Вона поводиться зовсім не так, як ви. Вона стримана й нерішуча. Замість гратися з однолітками їй до вподоби стояти осторонь і спостерігати за ними. Розмовляючи з вами, дитина постійно збивається, але здебільшого мовчить і ви не в змозі зрозуміти, що коїться у її голові. Вона проводить багато часу на самоті у своїй кімнаті. Учителі говорять, що хотіли б бачити активність вашої дитини на уроках. Спілкується вона лише з декількома друзями.

І, що ще більш дивно, – їй це до вподоби.

Вітаємо. Ваша дитина – інтроверт.

Батьки-екстраверти часто турбуються з приводу своїх замкнутих дітей і навіть вважають їх поведінку не цілком здоровою. Варто зауважити, що діти з такими симптомами можуть страждати від тривожності й депресії. Іноді відсторонення і брак життєвої енергії сигналізують про щось зовсім інше, ніж інтровертність.

Проте багато дітей-інтровертів узагалі не відчуває депресії та тривожності. Поведінка таких дітей пов'язана з їх вродженим темпераментом. Інтровертність є генетично обумовленою рисою, і вона не зміниться. Чим більше ви приймаєте свою дитину такою, якою вона є, тим щасливішою вона буде.

Розгляньмо 15 моментів, які ви повинні усвідомлювати, якщо ваша дитина – інтроверт.

Що потрібно знати про дітей-інтровертів

1. Немає нічого ненормального або ганебного в тому, щоб бути інтровертом

У сучасному суспільстві інтроверти – не рідкість: вони становлять 30–50 % усіх людей. Багато успішних бізнесменів і людей мистецтва інтроверти: Білл Гейтс, Альберт Ейнштейн, Джоан Роулінг та багато інших. Кажуть, що навіть Махатма Ганді й мати Тереза були інтровертами.

2. Ваша дитина не припинить бути інтровертом

Чи може дитина подолати свою неприязнь до гучних компаній? Ні. Американський психолог Марті Лейні, автор книги «Непереможний інтроверт», стверджує, що інтровертність і екстравертність обумовлені генетично, хоча батькам належить велика роль у розвитку темпераменту дитини. Крім того, мозок інтроверта відрізняється від мозку екстраверта.

Лейні стверджує, що інтроверти й екстраверти використовують різні механізми нервової системи. Інтроверти послуговуються парасимпатичною нервовою системою, що дає змогу обробляти емоції в стані спокою, а екстраверти – симпатичною, яка запускає механізм «бий, біжи або замри». Медичні дослідження також підтверджують, що інтроверти відзначаються великою кількістю сірої речовини у префронтальній корі головного мозку – ділянці, яка відповідає за абстрактне мислення та прийняття рішень.

Тому, якщо дитина виявляє обережність і стриманість, це має біологічні причини.

3. Ваша дитина повільно звикає до нових людей і ситуацій, і це нормально

Інтроверти часто почуваються пригнічено або схвильовано в новій обстановці чи в присутності нових людей. Якщо ви перебуваєте у великій компанії, не чекайте, що дитина відразу ж почне гратися або спілкуватися з іншими дітьми. Якщо є змога, приходьте раніше, щоб ваша дитина мала час звикнути й відчути себе комфортно в цьому місці. Коли надійде решта людей, дитина вже освоїться.

Також можна дозволити дитині відійти на зручну для неї відстань, де вона почуватиметься в безпеці (можливо, постояти поруч із вами), і декілька хвилин просто поспостерігати за тим, що відбувається. Це допоможе їй адаптуватися.

Якщо ні перший, ні другий варіант не можна реалізувати, заздалегідь обговоріть із дитиною майбутню подію. Розкажіть, хто туди прийде, що там відбуватиметься, як дитина, вірогідно, себе почуватиме і що їй варто зробити, якщо вона відчує дискомфорт.

Незалежно від того, до чого ви хочете привчити дитину, дотримуйтеся правила: рухайтеся повільно, але не йдіть. «Не дозволяйте дитині відмовитися від нового досвіду, але поважайте її межі, – радить відомий американський психолог Сьюзен Кейн у дослідженні про дітей-інтровертів. – Рухайтеся разом із нею назустріч джерелу її страху».

4. Спілкування забирає енергію в дитини-інтроверта

Спілкування може втомлювати й екстравертів, і інтровертів. Однак інтроверти переносять це гірше. Старшу дитину можна навчити йти в спокійне місце або на вулицю, коли вона відчує втому від спілкування. Якщо дитина ще маленька, вона може не помітити дискомфорту, тому вам доведеться стежити, коли в малюка з'являться ознаки втоми.  

5. Спроби завести друзів можуть змусити інтроверта нервувати

Коли ваша дитина намагається завести друзів, вам необхідно дати їй позитивне підкріплення. Скажіть їй: «Учора я бачила, як ти познайомився з тим хлопчиком. Я знаю, як тобі було важко, і я пишаюся тобою».

6. Ви можете навчити дитину регулювати свої емоції

Скажіть дитині: «Я думав, що тобі не сподобається на вечірці, але ти знайшла нових друзів». Згодом, отримуючи таке позитивне підкріплення, дитина навчиться регулювати свої негативні емоції, пов'язані з виходом із зони комфорту.

7. Ваша дитина може мати унікальні інтереси

Дайте дитині змогу рухатися за її інтересами. Деяким дітям добре підходять популярні серед однолітків заняття (наприклад, спортивні секції). Однак часто діти-інтроверти мають свої унікальні інтереси, і їм більше до вподоби заняття у музичній або художній школі. Займаючись улюбленою справою, дитина відчуває щастя й упевненість у собі. Також такі заняття дають дитині змогу спілкуватися з іншими дітьми, котрі мають схожі інтереси (і, можливо, схожий темперамент).

8. Потрібно повідомити вчителя про те, що ваша дитина – інтроверт

Деякі вчителі помилково вважають, що дитина мовчить на уроках, бо їй не цікаво або вона відволікається. Діти-інтроверти, навпаки, можуть бути дуже уважними, але не брати активної участі в обговоренні, натомість вони просто слухають. (Часто дитина-інтроверт подумки промовляє все, що її однокласники кажуть уголос, не помічаючи різниці між цими діями).

Якщо вчитель знає про інтровертність дитини, він може допомогти їй налагодити спілкування з однокласниками й долучити її до групової роботи.

9. Дитині може бути важко відстояти себе

Навчіть дитину твердо говорити «ні», якщо інша дитина намагається забрати в неї іграшку. Якщо в школі над дитиною знущаються, запропонуйте їй поговорити зі своїм кривдником. Поясніть дитині, що її голос важливий.

10. Допоможіть дитині виявити себе

Слухайте дитину, ставте запитання, щоб мотивувати її говорити. Багатьом інтровертам – і дітям, і дорослим – важко висловлювати свої думки вголос.

Інтроверти живуть своїм внутрішнім життям, і їм потрібен хтось, хто допоможе їм себе виявити.

11. Дитина-інтроверт може не звертатися по допомогу

Інтроверти схильні приховувати свої проблеми. Ваша дитина може не обговорювати з вами свої проблеми, навіть якщо вона хоче отримати від вас допомогу чи пораду. Ставте дитині запитання, уважно слухайте її, але не будьте нав'язливими з розпитуваннями.

12. Дитина-інтроверт не обов'язково сором'язлива

Слово «сором'язливий» має негативне значення. Якщо ваша дитина чує це слово досить часто, вона схильна думати, що її дискомфорт від присутності інших людей – це постійне відчуття, яке вона ніколи не зможе контролювати.

Крім того, слово «сором'язливий» означає, що дитина пригнічує свої емоції. Не називайте свою дитину сором'язливою, і, якщо інші люди її так називають, поправте їх, сказавши: «Насправді вона інтроверт».

13. У вашої дитини може бути лише декілька близьких друзів, і це нормально

Інтроверти прагнуть встановити глибокі взаємини, а не знайти якомога більше друзів. Вони вважають за краще спілкуватися у вузькому колі й зазвичай не воліють стати популярними.

14. Ваша дитина прагнутиме багато часу проводити на самоті. Не беріть це на власний карб

Усе, що витягує дитину з її внутрішнього світу, – школа, друзі, нові заняття – стомлює її. Не ображайтеся й не думайте, що вона не хоче проводити час у родинному колі, бажаючи побути наодинці. Найімовірніше, коли вона відновить сили, то знову проводитиме з вами час.

15. Дитина-інтроверт – це справжній скарб

Вам необхідно не просто приймати дитину такою, якою вона є, а й цінувати її особливості. Діти-інтроверти часто добрі, вдумливі й цілеспрямовані. Вони бувають чудовими співрозмовниками, перебуваючи в комфортних умовах.

Розвиток дитини

Види дитячої агресії: що робити батькам?

 Види дитячої агресії: що робити батькам?

ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

👉 ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

👉 ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

➖сни, у яких на батьків нападає звір;

➖дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;

➖ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;

➖у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

👉 АУТОАГРЕСІЯ. Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

з PuzzleДитячийЦентр

Що буде, якщо виконувати кожне «хочу» дитини?

                         Що буде, якщо виконувати кожне «хочу» дитини? 
               Через які неочевидні дії батьків людина почувається дефективною в дорослому віці? Як можливість висловлювати емоції допоможе отримувати задоволення від роботи в майбутньому? Психолог Джеффрі Янг виділив 5 базових емоційних потреб, що допоможуть дитині мати стійку психіку. Зібрали головні тези з його книжки в матеріалі.
Як з’явилися ці потреби?
Базові емоційні потреби визначив Джеффрі Янг — засновник схема-терапії. Він вивчав проблеми особистості: сприйняття людиною себе та світу, негативні переконання та способи справлятися з ними.
Психолог помітив певні пастки, в які потрапляє наша психіка, і вирішив дослідити їхню природу. Янг зрозумів: для стійкої та зрілої психіки нам потрібні певні умови в період її формування. Так виникло поняття базових емоційних потреб.
                           Чому батькам важливо знати про них?
            Часто вже в дорослому віці ми можемо відстежити в себе та близьких нездорові патерни поведінки. Наприклад, ми ставимо потреби інших вище за свої і не дбаємо про себе. Або ми переконані, що маємо якийсь внутрішній дефект, через який нас ніхто не полюбить та не прийме. Коли ми постійно очікуємо на щось погане і нас сильно лякають навіть маленькі негаразди.
Джеффрі Янг називає ці упередження пастками та описує їх усі у своїй книзі «Переосмислюємо своє життя». Вони виникають переважно в дитинстві, а причиною є ставлення значущих для нас людей, зокрема батьків.
              Можливо, нас критикували, ігнорували або надто опікувались нами. Це все впливає на сприйняття себе та світу в дорослому віці. «Пастки» керують нашими почуттями, діями та стосунками з оточенням. І навіть коли життя складається якнайкраще, ці переконання не дають нам повірити в себе.
          Тож щоб допомогти дитині бути в майбутньому впевненою в собі та стійкою особистістю, варто подбати про її емоційні потреби.
                                5 базових емоційних потреб дитини
Безпека і прийняття. Відчуття безпеки в дитини формується на тому, як до неї ставиться її сім’я. Але безпека — це не лише бути захищеним від фізичної загрози. Щоб її відчувати, дітям також потрібна стабільність та передбачуваність. Коли дитина розуміє свою відповідальність і знає, що її очікує за ті чи ті вчинки.
       Наприклад, якщо дитина розбила чашку і одного разу батьки сказали, що це нічого страшного, а наступного — насварили за це, вона не почуватиметься в безпеці. Вона починає очікувати, що в будь-який момент може статися щось погане, що покарання може бути за будь-який вчинок.          Дитині потрібне безпечне та стабільне сімейне оточення. У безпечному домі батьки передбачувані та завжди поруч.Особливо страждають люди, які пережили в дитинстві насилля та відторгнення. Якщо батьки жорстоко карали дитину, залишали її надовго саму, ігнорували. Останнє стосується також ігнорування як покарання за погані вчинки. Коли мама чи тато не розмовляють з дитиною певний час через її непослух, вона також не почувається в безпеці.
          У таких обставинах дитина не може розслабитися й довіряти оточенню. Без почуття безпеки вона не може зосередитися на своєму розвитку, адже вся енергія йде на тривогу. Прив’язаність — емоційний зв’язок з іншими людьми — також дає відчуття безпеки. Вона передбачає безумовне прийняття й турботу. Іноді в батьків немає достатньо часу на дитину або вони не вважають за потрібне проявляти ніжність до неї. Тоді вона почувається відчуженою, ніби до неї нікому немає діла. У дорослому віці такі люди можуть мати емоційну депривацію — боятися проявляти свої почуття, відчувати провину за них. Емоційна прив’язаність також проявляється в ситуації, коли батьки займають сторону дитини в разі її конфлікту з кимось чи її проступку. Це не означає, що потрібно виправдовувати сина або доньку. Але важливо показати дитині, що ви її любите попри все та будете захищати. І якщо вона вчинила погано, то ви просто хочете, щоб вона виправилась і зробила висновки із ситуації. І не перестанете любити через це.
Самостійність і незалежність . Цю емоційну потребу може порушити надмірне бажання батьків захистити дитину від жорстокого світу та вберегти від помилок. Коли мама й тато не дозволяють дитині спілкуватися з однолітками, адже вони можуть поганого навчити. Контролюють кожен її крок, бо у світі так багато небезпек. Беруть на себе її обов’язки, щоб усе було правильно і добре. Така дитина не може вирости самостійною і діяти як особистість.
         Дбати про безпеку — нормально і важливо. Але не варто переходити межу, коли дитина буде переконана, що весь світ небезпечний і вона в ньому безпорадна.
       Також для самостійності дитині важливо розуміти, що в неї достатньо компетентності, щоб розв’язати свої проблеми. Наприклад, батьки щодня складають рюкзак сина чи доньки до школи. Здавалося б, це прояв турботи. Проте чи відчуватиме дитина, що здатна сама подбати про свої речі? Чи візьме вона на себе відповідальність, якщо потрібного зошита в рюкзаку не буде? Коли батьки самі вирішують, які предмети їхня дитина вивчатиме поглиблено, адже вони хочуть кращого для неї. Коли вони просять сина чи доньку узгоджувати кожен крок, щоб дитина не припустилася помилки чи не наразилася на небезпеку. Коли вони не дозволяють дитині робити щось самостійно, адже це складно або вони можуть зробити це краще. Усе це призводить до нездорового злиття з батьками. Дитина не почувається окремою особистістю. І навіть у дорослому віці їй здається, що вона не здатна подбати про себе сама. Їй буде складно будувати власне життя та ставити цілі.
Свобода самовираження. Самовираження — це можливість висловлювати власні почуття та потреби. І віра в те, що вони такі ж важливі, як і потреби інших людей. Важливо навчити дітей говорити про свої потреби та висловлювати емоції екологічно — не порушуючи меж інших людей.
           Коли діти мають можливість самовиражатись у сім’ї, вони розпізнають власні інтереси та вибирають заняття, що приносять їм радість. Якщо діти можуть захоплено гратися і знаходити баланс між працею та веселощами, вони вибиратимуть активності, які будуть приносити їм задоволення, а не думатимуть лише про результат.
         Водночас дитина почувається безсилою та соромиться своїх почуттів, якщо батьки:
карають її за те, що вона плаче або гнівається;
говорять, що не можна сумувати чи ображатися на когось;
не враховують бажання дитини під час ухвалення рішень.
У цих випадках потреба самовираження залишається незадоволеною.
У дорослому віці це може вилитися в три негативні сценарії:
така людина буде постійно підлаштовуватися під оточення та догоджати всім. Вона дбатиме про всіх навколо, але не про себе. Та навіть може ненавидіти тих, хто не оцінив її старання;
людина буде надто стриманою та намагатиметься робити все бездоганно. Це може стосуватися роботи, зовнішності, чистоти в домі;
людина уникатиме природної реакції на події та будь-якої спонтанності. Можливо, вона хоче робити приємне іншим або відповідати чиїмось високим стандартам. Але таким чином вона позбавляє себе радості та задоволення.
Підтримка самооцінки. Іноді батькам здається, що критика стимулює дитину працювати над собою та розвиватись. Можливо, запитання «Чому не 12?», коли син чи донька показує шкільну оцінку, має на меті мотивувати вчитися краще. Але в цей момент дитина почувається невдахою та відчуває сором. Коли батьки критикують дитину за будь-яку роботу, їй може здаватися, що її не люблять.
            Невдачі трапляються: дитина може програти у спортивних змаганнях або завалити контрольну. Це не означає, що батькам потрібно обманювати й казати, що всі навколо неправі, а вона все зробила як слід. Варто підбадьорити сина чи доньку та висловити свою підтримку. І завжди хвалити за старання, навіть якщо все вийшло далеко не ідеально.
Якщо в дитинстві людина постійно чула критику на свою адресу від батьків, у дорослому віці вона може почуватися неповноцінною та неспроможною. Їй здаватиметься, що в неї є якийсь дефект, через який її ніхто не полюбить. Або вона вважатиме себе менш успішною, талановитою та розумною, ніж однолітки. Незалежно від того, які результати насправді має.
Реалістичні межі й самоконтроль. У цьому випадку ситуація протилежна до свободи самовираження, коли дитина так зациклена на власних потребах та інтересах, що ігнорує інших. Оточення може сприймати її як егоїстичну та вимогливу. Реалістичні межі — це вміння розуміти та враховувати потреби інших. Здатність вчиняти справедливо стосовно них і себе. Коли дитина усвідомлює, що її свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Якщо дитину ні в чому не обмежувати й виконувати кожне її «хочу», тільки б не плакала, то вона не дізнається, що таке дисципліна та самоконтроль, і не здатна буде йти на компроміс.
        Важливо вчити дитину враховувати емоції інших і дозволяти їй відчути наслідки своєї поведінки. Вона повинна усвідомлювати, що якщо ображатиме своїх однолітків, то вони не захочуть з нею гратися. Якщо не буде виконувати домашні завдання, то отримає погані оцінки. Дозвольте дитині понести відповідальність за свої дії, щоб навчитися бути дисциплінованою та стриманою.

           Люди, у яких не було реалістичних меж у дитинстві, у дорослому віці не будуть здатні виконувати необхідну роботу й досягати цілей. Адже їм хочеться отримувати задоволення негайно, а не займатися рутинними справами. Вони не зможуть будувати здорові стосунки, бо не враховуватимуть потреби інших. Будуть звинувачувати у своїх проблемах всіх навколо і не візьмуть на себе відповідальність за власні вчинки

ЯК СПОКІЙНО ВИРІШИТИ БУДЬ-ЯКИЙ КОНФЛІКТ

 ЯК СПОКІЙНО ВИРІШИТИ  БУДЬ-ЯКИЙ КОНФЛІКТ

Як допомогти дитині вчитися онлайн: поради для батьків

 Як допомогти дитині вчитися онлайн: поради для батьків 

Через війну для багатьох українських школярів новий навчальний рік почався онлайн. Тому на викладачів і батьків лягла відповідальність за організацію цього процесу.

«Щоб рік минув легше та корисніше, зверніть увагу на ключові моменти, від яких залежатимуть майбутні успіхи дитини. Це створення умов та адаптація, баланс внутрішнього й зовнішнього контролю, перемикання емоцій на дії», — зазначає психологиня фонду «Голоси дітей» Тетяна Обоянська в матеріалі для УП.Життя. 

Які кроки можуть зробити батьки, щоб дистанційне навчання дітей було ефективним та цікавим, читайте тут 👉 bit.ly/3L7sky0