Терміновий заборонний припис -

 ➡️Терміновий заборонний припис - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;

◾️Суть заходу: Він зобов'язує кривдника негайно залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, навіть якщо це його власне житло, а також встановлює заборону на будь-які контакти з жертвою на певний термін.

◾️Термін дії: ТЗП виноситься на термін до 10 діб. Проте постраждала особа або її представник можуть подати клопотання до суду про видачу обмежувального припису, який може діяти до 6 місяців (з можливістю продовження).

✅️Цікаві Факти

🔸️Пріоритет Безпеки: Терміновий заборонний припис є одним з небагатьох заходів в українському праві, який дозволяє поліції тимчасово обмежити право власності особи (право проживати у своєму житлі) заради забезпечення безпеки іншої людини. Це підкреслює пріоритет права на безпечне життя над правом власності у випадках насильства.

🔸️Не є покаранням: Важливо розуміти, що ТЗП — це захід безпеки, а не адміністративне чи кримінальне покарання. Він не замінює штраф чи арешт, а є лише інструментом негайної ізоляції кривдника. Після винесення ТЗП поліція все одно може скласти протокол про адміністративне правопорушення (наприклад, за ст. 173-2 КУпАП).

🔸️Порушення ТЗП: Якщо кривдник порушує вимоги ТЗП (наприклад, повертається додому або намагається контактувати з жертвою), це є окремим правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність (зазвичай штраф або адміністративний арешт). Це робить ТЗП ефективним інструментом стримування.

🔸️"Офіцер-Жінка": Уповноважені особи поліції, які виносять ТЗП, часто проходять спеціалізоване навчання, орієнтоване на роботу з постраждалими від насильства. У деяких випадках (особливо при роботі з жінками та дітьми), за можливості, залучаються поліцейські жінки, щоб мінімізувати травматизацію жертви.

#УЖВ

Українська Жіноча Варта 

Коаліція "1325 Київ"

Відповідальність за домашнє насилля

 Законодавство України передбачає кілька видів юридичної відповідальності за домашнє насильство — залежно від його форми, систематичності та наслідків.

Адміністративна відповідальність

Стаття 173-2 КУпАП: охоплює одноразові випадки фізичного, психологічного чи економічного насильства, які не спричинили тілесних ушкоджень, але завдали шкоди фізичному або психічному здоров’ю.

Санкції: штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність

Стаття 126-1 ККУ: умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя/колишнього подружжя чи іншої близької особи.

Такі дії можуть призводити до фізичних чи психологічних страждань, розладів здоров’я, емоційної залежності чи погіршення якості життя.

У разі тяжких наслідків застосовуються інші статті ККУ (наприклад, ст. 121 — тяжкі тілесні ушкодження).

Санкції: громадські роботи, пробаційний нагляд, обмеження або позбавлення волі.

Цивільно-правова відповідальність

Настає за рішенням суду при поданні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої насильством (витрати на лікування, психологічну допомогу, знищене майно тощо).

Регулюється нормами Цивільного кодексу України.

⸻

✨ Цікаві факти

• Стаття 126-1 ККУ діє з 2019 року та вперше криміналізує систематичне психологічне й економічне насильство.

• Суд може зобов’язати кривдника пройти корекційну програму, спрямовану на зміну агресивної поведінки.

• У кримінальних провадженнях доказами систематичності часто є:

– попередні адмінпротоколи за ст. 173-2 КУпАП,

– покази свідків,

– записи дзвінків на 102,

– щоденник постраждалої, який фіксує хронологію насильства.

Українська Жіноча Варта 

Коаліція "1325 Київ"

ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

Психологічні травми у дітей — це емоційна реакція на події чи досвід, що викликають надмірний стрес і перевищують здатність дитини до адаптації, завдаючи шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.

Причини психологічних травм у дітей

Причини можуть бути різноманітні, і їх умовно поділяють на "Травми з великої літери Т" (ті, що загрожують життю, можуть викликати ПТСР) та "травми з маленької букви т" (побутові, але все одно значущі для дитини):

• Насильство та зловживання:

◦ Фізичне, емоційне або сексуальне насильство.

◦ Психологічне насильство (постійна критика, ігнорування емоційних потреб).

• Сімейні та міжособистісні фактори:

◦ Розлука з батьками або втрата близьких (смерть, госпіталізація).

◦ Конфлікти у сім'ї, домашнє насильство, зловживання алкоголем/наркотиками батьками.

◦ Зрада з боку дорослих (несправедливість, порушення довіри).

◦ Булінг та соціальна ізоляція серед однолітків.

◦ Надмірна опіка (гіперопіка) або, навпаки, емоційна байдужість.

• Масштабні та катастрофічні події:

◦ Військові дії, катастрофи, стихійні лиха, які безпосередньо загрожували життю або здоров'ю дитини чи її близьких.

◦ Свідчення смертельно небезпечних подій.

◦ Важливо: Травматичною може стати будь-яка подія, яка має високу значущість в очах дитини, навіть якщо дорослим вона здається незначною.

 НАСЛІДКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ДІТЕЙ

Наслідки можуть проявлятися одразу або супроводжувати людину у дорослому житті, впливаючи на емоційну сферу, поведінку та соціальну взаємодію.

Емоційні та психологічні наслідки:

• Розлади емоційної регуляції:

◦ Емоційна нестійкість, різкі перепади настрою.

◦ Неможливість виражати емоції або, навпаки, неконтрольовані вибухи гніву, дратівливість.

◦ Почуття провини, безнадії, сорому.

◦ Емоційне оніміння або відчуження від інших.

• Низька самооцінка та самосприйняття:

◦ Постійна самокритика, знецінення власних досягнень.

◦ Страх поразки, пасивність, невпевненість у собі.

◦ Створення "помилкового Я" — образу, яким дитина намагається відповідати очікуванням дорослих, пригнічуючи свої справжні потреби.

◦ Синдром самозванця у дорослому віці.

• Тривожні стани:

◦ Страхи, тривога, неспокій щодо безпеки.

◦ Регресія на раніше освоєних стадіях розвитку (наприклад, дитяча розмова, нічне нетримання сечі).

◦ Надмірна пильність, наче очікування небезпеки.

Поведінкові та соціальні наслідки:

• Порушення сну:

◦ Проблеми із засинанням, нічні жахи, часті пробудження.

• Зміни у поведінці:

◦ Уникнення всього, що нагадує про травматичну подію.

◦ У грі постійне відтворення пережитого досвіду (сценарії небезпеки).

◦ Соціальна ізоляція (уникнення друзів, більше часу на самоті).

◦ Проблеми у навчанні (порушення уваги, пам'яті).

◦ Ризикована або компенсаторна адиктивна поведінка (у старшому віці).

Психологічні травми можуть мати тривалі наслідки, впливаючи на формування особистості та успішність людини у дорослому житті.

✨ Як допомогти?

Якщо Ви помічаєте ознаки травми у дитини, ключовими кроками є:

1. Створення безпечного та стабільного середовища.

2. Налагодження довірливого спілкування.

3. Звернення до фахівця (дитячого психолога, психотерапевта), який спеціалізується на роботі з травмою.