ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ ТРАВМИ У ДІТЕЙ

Психологічні травми у дітей — це емоційна реакція на події чи досвід, що викликають надмірний стрес і перевищують здатність дитини до адаптації, завдаючи шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.

Причини психологічних травм у дітей

Причини можуть бути різноманітні, і їх умовно поділяють на "Травми з великої літери Т" (ті, що загрожують життю, можуть викликати ПТСР) та "травми з маленької букви т" (побутові, але все одно значущі для дитини):

• Насильство та зловживання:

◦ Фізичне, емоційне або сексуальне насильство.

◦ Психологічне насильство (постійна критика, ігнорування емоційних потреб).

• Сімейні та міжособистісні фактори:

◦ Розлука з батьками або втрата близьких (смерть, госпіталізація).

◦ Конфлікти у сім'ї, домашнє насильство, зловживання алкоголем/наркотиками батьками.

◦ Зрада з боку дорослих (несправедливість, порушення довіри).

◦ Булінг та соціальна ізоляція серед однолітків.

◦ Надмірна опіка (гіперопіка) або, навпаки, емоційна байдужість.

• Масштабні та катастрофічні події:

◦ Військові дії, катастрофи, стихійні лиха, які безпосередньо загрожували життю або здоров'ю дитини чи її близьких.

◦ Свідчення смертельно небезпечних подій.

◦ Важливо: Травматичною може стати будь-яка подія, яка має високу значущість в очах дитини, навіть якщо дорослим вона здається незначною.

 НАСЛІДКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ДІТЕЙ

Наслідки можуть проявлятися одразу або супроводжувати людину у дорослому житті, впливаючи на емоційну сферу, поведінку та соціальну взаємодію.

Емоційні та психологічні наслідки:

• Розлади емоційної регуляції:

◦ Емоційна нестійкість, різкі перепади настрою.

◦ Неможливість виражати емоції або, навпаки, неконтрольовані вибухи гніву, дратівливість.

◦ Почуття провини, безнадії, сорому.

◦ Емоційне оніміння або відчуження від інших.

• Низька самооцінка та самосприйняття:

◦ Постійна самокритика, знецінення власних досягнень.

◦ Страх поразки, пасивність, невпевненість у собі.

◦ Створення "помилкового Я" — образу, яким дитина намагається відповідати очікуванням дорослих, пригнічуючи свої справжні потреби.

◦ Синдром самозванця у дорослому віці.

• Тривожні стани:

◦ Страхи, тривога, неспокій щодо безпеки.

◦ Регресія на раніше освоєних стадіях розвитку (наприклад, дитяча розмова, нічне нетримання сечі).

◦ Надмірна пильність, наче очікування небезпеки.

Поведінкові та соціальні наслідки:

• Порушення сну:

◦ Проблеми із засинанням, нічні жахи, часті пробудження.

• Зміни у поведінці:

◦ Уникнення всього, що нагадує про травматичну подію.

◦ У грі постійне відтворення пережитого досвіду (сценарії небезпеки).

◦ Соціальна ізоляція (уникнення друзів, більше часу на самоті).

◦ Проблеми у навчанні (порушення уваги, пам'яті).

◦ Ризикована або компенсаторна адиктивна поведінка (у старшому віці).

Психологічні травми можуть мати тривалі наслідки, впливаючи на формування особистості та успішність людини у дорослому житті.

✨ Як допомогти?

Якщо Ви помічаєте ознаки травми у дитини, ключовими кроками є:

1. Створення безпечного та стабільного середовища.

2. Налагодження довірливого спілкування.

3. Звернення до фахівця (дитячого психолога, психотерапевта), який спеціалізується на роботі з травмою.