Відторгнення однолітками: як запобігти стигматизації (роль психолога ЗДО)

 Відторгнення однолітками: як запобігти стигматизації (роль психолога ЗДО)

У дошкільному віці діти ще тільки вчаться дружити, домовлятися, приймати “інакшість” і регулювати конфлікти.

Саме тому в групах часто виникає ситуація, коли одна дитина стає “не такою”:

• “з ним не граємо”

• “він поганий”

• “вона плакса”

• “він дивний”

• “вона все псує”

І якщо дорослі не втручаються вчасно — формується небезпечний процес:  відторгнення → ярлик → стигматизація → ізоляція.

Завдання психолога ЗДО — зупинити це на ранньому етапі.

ЧОМУ ДИТИНУ МОЖУТЬ ВІДТОРГАТИ ОДНОЛІТКИ?

Причини найчастіше не в “поганій дитині”, а в її поведінці чи особливостях розвитку:

- імпульсивність, агресивність;

- труднощі мовлення (дитину не розуміють);

- тривожність, плаксивість;

- сенсорна чутливість;

- труднощі гри (не вміє домовлятися, “ламає правила”);

- гіперактивність;

- аутичні прояви (уникає контакту, грає інакше);

- сильна потреба в увазі дорослого;

- відсутність навички ділитися, чекати, домовлятися.

 Діти не відторгають “особистість” — вони відторгають поведінку, яка заважає групі. Але якщо дорослі це не пояснюють, група починає відторгати саму дитину.

ЯК ВИГЛЯДАЄ СТИГМАТИЗАЦІЯ У САДОЧКУ? (СИГНАЛИ)

Психологу варто насторожитись, якщо:

- дитину не беруть у гру систематично;

- діти об’єднуються проти неї;

- звучать фрази: “він завжди…”, “вона така…”;

- діти сміються з помилок, мовлення, рухів;

- дитина часто грає сама або ходить за іншими;

- вихователь сам/сама говорить про дитину з ярликом (“він у нас важкий”);

- батьки інших дітей скаржаться саме на дитину, а не на ситуацію.

 Найнебезпечніше — коли дитина починає приймати роль “поганого” і поводиться ще гірше.

Як запобігти стигматизації: стратегія психолога ЗДО

1. ПРАЦЮЄМО З ДОРОСЛИМИ: МОВА ФОРМУЄ СТАВЛЕННЯ

Стигма часто починається не з дітей, а з дорослого поля.

Якщо вихователь говорить:

 “Обережно, він агресивний”

 “Знову він усе зіпсував”

діти копіюють.

Натомість важливо вводити професійну мову:

 “Йому складно чекати черги”

 “Він вчиться домовлятися”

 “Зараз він перевантажився”

 Дитина — не “проблема”. Проблема — це навичка, яку треба формувати.

2. ЗАМІСТЬ “ПОКАРАННЯ” — НАВЧАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НАВИЧКИ

Якщо дитину відторгають, значить їй бракує:

• навички входити в гру

• вміння просити

• вміння програвати

• вміння зупинятися

• вміння ділитися

• вміння домовлятися

Психолог може проводити короткі ігрові міні-заняття:

 “як попросити приєднатися”

 “як сказати стоп”

 “як реагувати, коли не беруть”

 “що робити, якщо злишся”

3. СТВОРЮЄМО “СИТУАЦІЇ УСПІХУ” У ГРУПІ

Дитина, яку не приймають, має отримати шанс проявитися інакше.

Наприклад:

• доручення “помічник вихователя”;

• роль у грі, де вона сильна;

• завдання, де потрібна її активність або уважність.

 Група змінює ставлення, коли бачить дитину не лише в “поганій ролі”.

4. ПРАЦЮЄМО З ГРУПОЮ: ФОРМУЄМО КУЛЬТУРУ ПРИЙНЯТТЯ

У дошкільному віці це робиться через гру і правила групи.

Ефективні теми занять:

• “Ми всі різні”

• “Як бути другом”

• “Що робити, якщо хтось плаче”

• “Як сказати, що мені не подобається”

• “Правила безпечної гри”

Важливо не моралізувати, а моделювати ситуації.

5. ВВОДИМО ЧІТКЕ ПРАВИЛО: ВІДТОРГНЕННЯ ЯК ФОРМА БУЛІНГУ — НЕПРИПУСТИМЕ

Фрази вихователя, які варто підтримувати:

 “У нас у групі не кажуть: «з тобою не граємо»”

 “Можна сказати: «я хочу грати в інше»”

 “Ми не виганяємо дітей з гри, ми домовляємося”

 Діти мають право не хотіти грати, але не мають права принижувати.

6. ДОПОМАГАЄМО ДИТИНІ, ЯКУ ВІДТОРГАЮТЬ, ЗНАЙТИ “МІСТОК” ДО КОНТАКТУ

Практичні кроки:

• підібрати “соціального партнера” (дитину з високою емпатією);

• створювати ігри в парах, а не одразу в групі;

• тренувати фрази для входу в гру:

◦ “Можна з вами?”

◦ “Я буду лікарем/пасажиром”

◦ “Давайте я принесу кубики”

 Дитині потрібні готові сценарії, а не лише слова “йди грайся”.

7. РОБОТА З БАТЬКАМИ — ОБОВ’ЯЗКОВА ЧАСТИНА

З обох сторін.

Батькам дитини, яку відторгають:

• пояснити ситуацію без звинувачення;

• дати рекомендації щодо навичок вдома;

• за потреби направити до фахівців.

Батькам інших дітей:

• не підтримувати стигму;

• говорити про правила безпеки та поваги;

• пояснювати: “так, іноді діти поводяться по-різному, але ми не принижуємо”.

 Якщо батьки підсилюють негатив — група закріплює відторгнення.

Важлива думка для психологів ЗДО

Відторгнення однолітками — це не дрібниця і не “вони переростуть”.

Це ризик:

• формування стійкої низької самооцінки;

• тривожності;

• агресії у відповідь;

• соціальної ізоляції;

• вторинної поведінкової проблеми.

 Дитина, яку постійно не приймають, перестає намагатися бути “хорошою” і починає грати роль “поганої”.

Запобігти стигматизації можна тоді, коли психолог і вихователь:

- швидко помічають сигнали відторгнення;

- працюють із груповими правилами;

- підтримують дитину, яку не приймають;

- навчають соціальним навичкам;

- змінюють мову та ставлення дорослих.

Бо в дошкільному віці саме дорослий задає норму:

 “У нас у групі безпечно бути різним.”

#психологЗДО #практичнийпсихолог #соціалізація #стигматизація #відторгнення #психологічнасупровід #роботазгрупою #дошкільнийвік #емоційнийінтелект #дружбавсадочку #інклюзія #профілактикабулінгу #психологічнабезпека #педагогікапартнерства