Дитина “тікає” від занять: як працювати з униканням

 Дитина “тікає” від занять: як працювати з униканням 

У кожній групі є діти, які ніби “випадають” із занять. Вихователь починає роботу — а дитина:

• встає і ходить по групі;

• йде в туалет “десятий раз”;

• починає гратися іграшками;

• ховається під стіл;

• проситься пити;

• починає смішити інших;

• робить вигляд, що не чує;

• демонстративно відмовляється.

І дорослі часто пояснюють це просто: 

 “не хоче вчитися”

  “ледачий”

  “маніпулює”

  “йому не цікаво”

Але для психолога важливо пам’ятати: уникання — це завжди поведінка з функцією. Дитина “тікає” не від заняття, а від внутрішнього стану, який вона не витримує.

Чому дитина уникає занять? Основні причини

 1. СТРАХ ПОМИЛКИ (ТРИВОГА ОЦІНЮВАННЯ)

Дитина може боятися виглядати “гіршою” за інших.

Ознаки:

• мовчить;

• відмовляється виконувати завдання;

• каже “не знаю”;

• починає жартувати або відволікати інших.

 Це захист самооцінки.

  2. ЗАВДАННЯ СКЛАДНЕ АБО НЕ ВІДПОВІДАЄ РІВНЮ РОЗВИТКУ

Іноді дитина реально не може виконати вимогу:

• слабке мовлення;

• труднощі дрібної моторики;

• низька концентрація;

• недостатній рівень розуміння інструкцій.

  Дитина уникає не через “не хочу”, а через “не можу”.

  3. СЕНСОРНЕ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

Заняття можуть бути для дитини занадто шумними, довгими, напруженими. Особливо це характерно для дітей з ООП, високою чутливістю, РАС.  Тоді втеча — це спосіб зберегти нервову систему.

  4. ПОТРЕБА В РУСІ

Для деяких дітей сидіти довго — фізично складно. Це може бути вікова особливість або прояв РДУГ.  Такій дитині потрібні рухові паузи, а не покарання.

  5. НЕГАТИВНИЙ ДОСВІД ЗАНЯТЬ

Якщо дитину часто:

• сварили;

• порівнювали;

• виправляли при всіх;

• критикували,

заняття асоціюється з напругою. Дитина вчиться уникати того, що болить.

  6. ПРОТЕСТ І БОРОТЬБА ЗА КОНТРОЛЬ

Іноді дитина тікає від заняття, щоб показати:  “Я не підкоряюсь!”

Особливо у 4–6 років. Це не завжди проблема дисципліни — це потреба в автономії.

Що важливо зрозуміти психологу?

Перед корекцією потрібно відповісти на головне питання:  Що дитина отримує, коли тікає? Вона може уникати:

• сорому;

• складності;

• сенсорного перевантаження;

• вимог дорослого;

• нудьги;

• конфлікту з однолітками.

Або навпаки — отримувати:

• увагу дорослого;

• можливість контролювати ситуацію;

• звільнення від завдання.

Алгоритм роботи з униканням (професійний підхід)

  КРОК 1. СПОСТЕРЕЖЕННЯ І АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ

Психолог оцінює:

• коли саме дитина “втікає”;

• на яких завданнях;

• в який час дня;

• що передує;

• що робить дорослий;

• що отримує дитина після втечі.

Це поведінковий аналіз (ABC-модель).

  КРОК 2. ЗМЕНШЕННЯ СКЛАДНОСТІ (АДАПТАЦІЯ ВИМОГ)

Дитина повинна мати шанс на успіх. Працює принцип: “краще маленький крок, ніж нуль”.

Наприклад:

• не 10 завдань, а 2;

• не весь малюнок, а один елемент;

• не писати, а обвести;

• не самостійно, а разом.

  Успіх — найкращий мотиватор.

  КРОК 3. ЧІТКІ КОРОТКІ ІНСТРУКЦІЇ

Ні “Зараз ми всі уважно слухаємо, беремо олівці, відкриваємо зошити…”

Краще:  “Візьми олівець.” (пауза)  “Обведи коло.”

  Дитина не “випадає” з інструкції.

  КРОК 4. ВІЗУАЛЬНА ПІДТРИМКА

Для багатьох дітей важливо бачити, що робити.

• картки “1–2–3”;

• зразок виконання;

• піктограми;

• таймер.

  Візуальна опора знижує тривогу.

  КРОК 5. ПРАВИЛО “СПОЧАТКУ — ПОТІМ”

Це одна з найефективніших стратегій.

  “Спочатку 2 завдання — потім гра.”

  “Спочатку приклеюємо — потім вибір іграшки.”

  Дитина бачить сенс і кінець процесу.

  КРОК 6. МІКРОПАУЗИ РУХУ

Якщо дитині важко сидіти:

• “принеси картку”

• “поклади олівці”

• “пострибай 10 разів”

• “потягнись”

  Рух не руйнує заняття — він допомагає нервовій системі.

  КРОК 7. ПОЗИТИВНЕ ПІДКРІПЛЕННЯ

Психолог навчає вихователя помічати найменші успіхи:

  “Ти сів — молодець.”

  “Ти зробив перший крок.”

  “Ти залишився до кінця завдання.”

  Не чекаємо ідеального результату.

  КРОК 8. РОЛЬ “ПОМІЧНИКА”

Часто дитина уникає занять, бо не відчуває значущості.

Роль “помічника” може повернути мотивацію:

• роздати матеріали;

• показати картку;

• стерти дошку.

  Дитина включається через відповідальність.

  КРОК 9. ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ “ПРОСИТИ ПЕРЕРВУ”

Особливо важливо для дітей з ООП.

Психолог вводить картку:  “Пауза”

Дитина може показати її, піти на 1 хвилину в “тихий куточок” і повернутися.  Це краще, ніж втеча або зрив.

Чого не варто робити?

- ловити дитину і тягнути силою;

- соромити при групі;

- казати “ти знову!”;

- позбавляти прогулянки як покарання;

- кричати і довго пояснювати.

  Тиск підсилює уникання.

Коли уникання — це сигнал для глибшої оцінки?

Психологу варто бути уважним, якщо:

- дитина уникає всіх занять системно;

- не виконує інструкції навіть у спокійній обстановці;

- є сильна тривога, завмирання;

- присутні сенсорні труднощі;

- є підозра на РДУГ/РАС;

- дитина не може включитися навіть у гру.

  Тут потрібна комплексна робота та, можливо, консультації суміжних спеціалістів.

 Дитина, яка “тікає” від занять, не завжди неслухняна. Часто це дитина, яка:

• не витримує складність;

• боїться помилки;

• перевантажена;

• не має ресурсу сидіти;

• не відчуває безпеки.

І завдання психолога ЗДО — не змусити “сидіти”, а побудувати умови, в яких дитина зможе:

- залишатися в діяльності;

- поступово нарощувати витримку;

- отримувати досвід успіху;

- регулювати себе без втечі.

 Бо саморегуляція формується не через тиск, а через підтримку і структурованість.

#психологЗДО #поведінковітруднощі #уникання #саморегуляція #адаптаціявимог #РДУГ #ООП #інклюзія #практичнийпсихолог #психологвсадочку #корекційнаробота #дошкільнийвік #роботазвихователями